На Волині заклали перший персиковий сад

Восени минулого року троє фермерів у Горохівському районі заклали персиковий сад. Дерева адаптували до наших природних умов і прогнозують, що урожаї дуже скоро подивують тих, хто любить цей фрукт.

Троє однодумців у селі Ковбань Горохівського району заклали на майже двох гектарах землі персиковий сад. Цієї весни 1250 невеликих паростків впевнено подолали перше у своєму житті випробування — коливання температур від мінуса і неймовірну як для травня спеку, а на порозі літа тішать око дужими листочками, обіцяючи уже наступного року подарувати й перші персики.

«Підщепу персика ми виростили самі, насіннєвим способом. Не повірите, насіння манчжурсього персика ми діставали з-за кордону, аж з Манчжурії! Я служив свого часу на китайському кордоні, це дуже далеко, але нам вдалося дістати кісточки. Там температурні режими від -40 до +50. Якщо оця дичка манчжурка витримує там -30, то наші морози -20 логічно, для неї є не страшними. Далі ми побили ці кісточки і подіставали насінинки. Потому для нас був справжній іспит: процес стратифікації. Це дуже важливий процес - 75 днів оці насінинки проростають в холодильнику при температурі 2-3 градуси. І повірте, це дуже копітка справа. Цих 75 днів практично не спиш і найбільший острах, чи не потік холодильник і чи проросте оця тендітна насінинка», — розповідає один із фермерів Володимир Мельник.

4

Володимир Мельник

«Нам вдалося досягнути 90-95 % проростання і сходження насінин»

Фахові садівники твердять: якщо насіння проросте при такій низькій температурі, то майбутнє дерево не вимерзне. Саме в цьому полягає суть морозостійкості, яка залежить не від сорту дерева, а саме від підщепи.

Вирощування дерева — досить довгий і копіткий процес. Під час стратифікації волинські фермери досягнули ще одного успіху: схожість висаджених насінин у них становила рекордних 90-95 відсотків.

«Проросле насіння ми зібрали і висіяли дві ділянки. Практично якщо взяти результати стратифікації, у світовій практиці вважвється, що вони добрі, якщо є 80 відсотків сходження. Нам вдалося досягнути 90-95 відсотків проростання і сходження. Виростили ми і свою підщепу. Велика вдячність друзям із Львівщини, що вони нам допомогли з брунькою, тобто на власні підщепі ми нащепили 12 сортів, зараз їх ще більше, майже 20 сортів. Тобто ми пройшли повний цикл — від самого початку і до здорового дерева на ділянці», — ділиться Володимир Мельник.

Знайти однодумців

Сергія Шевчука, Івана Грушковського та Володимира Мельника поєднує одержимість у садівництві та любов до бруньки. Разом вони працюють майже три роки, хоча, в силу своїх професій, навряд чи мали б коли зустрітись, бо Сергій закінчив будівельний факультет Луцького індустріального інституту, Іван довгий час шоферував, а Володимир і досі є практикуючим анастезіологом у реанімації Горохівської лікарні.

«Взагалі за спеціальністю я лікар анастезіолог. —усміхається Володимир Мельник. — Років 5 тому я познайомився із Сергієм. Тоді він займався яблунею, грушею та сливою. Про персик мало хто взагалі тут, на заході, знав. По віку я найстарший серед хлопців, а за досвідом наймолодший. До того я був повним аматором, але завжди хотів вирощувати саме плодові дерева. Біологом був мій тато, а я на своїй батьківщині у селі Охлопів Горохівського району, завжди мріяв засадити маленький садочок для своїх цілей. Вірю що не випадково зустрічаються люди, які є однодумцями в певний момент, бо попри те, що всі ми дуже різні, нас поєднують спільні інтереси і любов до бруньки».

1

Сергій Шевчук

«Моя любов до дерев родом з дитинства, — зізнається Сергій Шевчук. — Я не відразу наважився займатись цією справою. До того були довгі роки навчання в Польщі і Голландії. Маю у цих країнах багато друзів-садоводів. Великим поштовхом до розвитку і пошуків саме свого шляху для мене стала участь у проекті за програмою транскордонної спіпраці Польща-Білорусь-Україна, який називався «Час для бізнесу». Цей проект дав можливість волинським господарям познайомитись та спілкуватись між собою, а також побачити кращі польські практики, в тому числі і в садівництві. Якщо можуть наші сусіди, зможем і ми. Це неймовірна радість щоранку виходити у сад і бачити, як ростуть дерева, вирощені тобою».

2

Горохівські садівники під час навчання

«Садівництвом я почав займатись досить давно, — пригадує Іван Грушковський, — років 10 тому, їздив на заробітки в Польщу, потім знайшовся із Сергієм Шевчуком та Володимиром Мельником і з того часу ми працюємо разом. Спочатку визначились, що будемо вирощувати плодові дерева і маємо непогану колекція яблунь, груш. Слив, вишень та черешень. Проте після відвідин Львівщини зрозуміли, що усі маємо амбітну мрію: започаткувати вирощування персиків на Волині. З того часу багато зусиль присвячуємо цій справі».

80 тонн персиків з гектара

1250 персикових дерев на Волині — це перший садок, який має на меті стати промисловим. Уже за рік фермери очікують спершу невеликого урожаю — 3-4 кілограми з кожного дерева, тому що, щоб зміцнити кореневу систему, багато плодів доведеться зняти ще недозрілими. Потому — кожен гектар даватиме 80 тонн ягоди щороку.

«Це перший такий сад на Волині, але досвід наших львівських колег свідчить, що перспектива у персика є , адже там такі сади ростуть уже по 10 років. Вони добре плодоносять, витримують наші природні умови і з ними немає ніяких проблем», — констатує Сергій Шевчук.

1

Професійний персиковий сад

1

На першому промисловому полі висаджено 12 сортів персиків. Це зроблено з ціллю розширення терміну дозрівання — з червня по вересень місяць. Усі висаджені дерева привиті методом літньої окуліровки на персикові манчжурському. Зараз це найморозостійкіша підщепа, яка існує в світі. На Волині більше ніхто таку методику не використовує, садівники прививають дерева іншою підщепою.

Цієї осені волинські першопрохідці планують досадити ще персикових дерев, щоб загальна площа персикового саду становила 9 гектарів. А за рік два, сподіваються, що волинські персики стануть не лише звичною ягодою на столах , а й стануть конкурентними персикам, вирощеним на півдні.

3

Ольга МАКАРЕНКО