Бізнес із запахом крові
-
-
>
-
>
-
>
12461
Ще із початку війни мене обурює безліч реклами у соціальних мережах, яка пропонує різноманітні медичні засоби, які є надзвичайно актуальними сьогодні на фронті, і ціни на які далеко виходять за рамки здорового глузду. Адже рентабельність цих продуктів вимірюється сотнями відсотків. Таких надприбутків не мають навіть торговці наркотиками.
Звичайно, підприємливість частини нашого бізнесу не могла б не тішити, якби не одне «але». І це «але» називається війна, яку ми повинні обов’язково виграти. І коли ми говоримо «виграти за будь-яку ціну» – це не означає поставити захмарні ціни на продукцію для нашого славного війська. І це не означає відібрати останнє у матері, дружини, чи доньки, які збирають своїх рідних на війну.
Це означає, що кожен має вставати вранці і ставити собі питання: «А що я сьогодні зроблю для перемоги?». Та лягати спати із питанням: «А що я сьогодні зробив для перемоги?». Це означає зробити щось більше, ніж зазвичай, щось зробити через «не можу», навіть щось таке навіть, що некомфортне, але необхідне.
Я ніяк не можу зрозуміти, чому так дорого в інтернеті коштують турнікети (280-1000 гривень при собівартості 100-120 гривень), м’які ноші (850 гривень при собівартості 450 гривень), іммобілізаційні шини (400 гривень, коли її можна виготовити за 100 гривень), «ізраїльські» бандажі (250 гривень при собівартості 80 гривень), тактичні наплічники (2500 тисячі гривень при собівартості 750 гривень), аптечки (2000 тисячі гривень при собівартості 800 гривень, навіть якщо все купувати), сумки для аптечок (400 гривень при собівартості 120 гривень) і т.д. Адже все це виробляється в Україні українцями.
Я наводжу приклади собівартості із власного досвіду (наша продукція на вкладених фото). Адже ми (ГО «Центр медичних іновацій») вже зробили понад 12 тисяч індивідуальних військових аптечок; біля 1000 тактичних медичних наплічників санінструктора, які в інтернеті продають за 20–25 тисяч гривень, собівартість яких завдяки гуманітарній допомозі виходить орієнтовно 3 тисячі гривень; понад 15 тисяч сертифікованих турнікетів; 850 м’яких нош; декілька сотень м’яких іммобілізаційних шин і т.д.
І на завершення хочу звернутися до «бізнесменів», які користуються нагодою отримати надприбутки: «Коли ви вже нажеретеся, нумо заробляти на війні після війни, коли здобудемо ПЕРЕМОГУ».
А також до волонтерів: «НЕ збирайте коштів, щоб збагачувати таких «бізнесменів». Знайдіть людей, які готові надавати медичні засоби по собівартості, або самі організовуйте виробництво. Давайте ефективно використовувати кошти, якими із нами ділиться український люд, адже часто вони у них є останніми.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
