Вино, сир і трохи просвітлення
1735 
Для чого ходити на фестивалі вина? – подумала я і придбала квиток на Ukrainian Wine Festival, щоб відповісти собі на це питання.
І навіть славнозвісна львівська погода не зупинила мою внутрішню дослідницю…
Вже з першого погляду (а може й келиха?) розумієш: це місце – зустріч з людьми, для яких вино – не про «поставити 8 пляшок на святковий стіл», як це проповідувало радянське виробництво. Для них вино – це історії, смак, експерименти. І трохи любові.
«У нас був вибір: рахувати «шахеди» в Одесі чи приїхати з вином до Львова», – сказав один із виробників і налив трохи «одеського чорного».
І от, на 90% складена з червоного сухого, я блукала між прилавками виноробів з усієї України, слухала, спостерігала – і дещо зрозуміла. А хто я така, щоб тримати хмільні висновки при собі? Тож ділюся.
Для багатьох усе починалося як хобі. Але з добрими захопленнями так і буває – вони переростають у справу всього життя. Повільно та обережно.
– Ваше вино таке оригінальне і легке! Я вже стільки спробувала, але ваше вирізняється з усіх!
– Наше «вічно живе» вино без консервантів, тому й таке, – усміхається Михайло. – Вже два роки, як моє хобі приносить дохід.
Виноробство – це майже завжди сімейна справа. Часто буквально: чоловік вирощує, дружина розливає, діти вигадують етикетки.
Сухе вино – це канон (для мене точно!). Але не існує «правильного» смаку. Є лише ваш – той, що відгукується всередині. Хтось любить терпке, хтось – напівсолодке. І кожен має право пити те, що любить. Без огляду на тренди чи поради знавців.
Унікальні смаки, кольори, історії. Моментами я просто стояла з келихом і з захватом слухала, як людина розповідає про своє вино, як про дитину або рукопис. І якщо хтось ще не знав – вино з порошку, яким лякали в 90-х, – таки міф.
Масове виробництво вбиває душу продукту. А душа вина – це процес, терпіння і любов до справи. Це відчувається в кожному ковтку, якщо вино зроблене не на потоці, а з натхнення.
Очі виноробів – окрема історія. Вони світяться. В усіх, хто справді на своєму місці. Один винороб, на ім'я Шалва сказав: «Грузини в кінці життя п’ють вино і веселяться. Я вирішив не чекати – зробив це своєю справою».
Справжні винороби – щедрі. Вони наливають трошки більше, ніж просять, розповідають трошки більше, ніж потрібно, і відкривають не тільки пляшки, а й себе. Вино – це про щирість. Бо складно бути нещирим, коли тебе так щедро пригощають.
Ну і куди ж вино – без сиру? Тут буде коротка історія.
– Вам більше до вподоби коров’ячий чи козячий сир?
– Коров’ячий.
– А кислинку любите?
– Обожнюю.
– Тоді ось – спробуйте це поєднання.
Я кладу до рота шматочок сиру з джемом – мандариновим, із натяком на вишню, цвітом каштана, свіжою м’ятою, насінням чіа і краплею соснового меду – то вже після я прочитала на етикетці.
І раптом світ зупиняється.
Смак охоплює все – язик, піднебіння, горло. Він вибухає. І я стою з келихом, з повними очима сліз від задоволення.
– Це найсмачніше, що я коли-небудь куштувала. Ви точно на своєму місці!
– Дякую. Знаю. Я довго займалась різною фігнею… Але нарешті знайшла те, що люблю. І тримаюсь за це всіма силами.
То для чого ходити на фестивалі вина?
Щоб трохи сп’яніти.
Від смаку. Від слів. І від віри в те, що вогник в очах українських виробників – досі горить.
Читайте також:
- Район.IN.UA
Фермери з 14 областей та ветеранські стартапи: у Львові відкрився традиційний «Ярмарок смаку»
- Болград
У Болграді обговорили розвиток крафтового бізнесу: влада та підприємці шукають спільні рішення
- Луцьк
Нова локація, багато крафтярів та перекуси для гурманів: чим дивує гостей ювілейний Food Fest у Луцьку
- Ізмаїл
Крафтовий Ізмаїл: як локальне виробництво змінює економіку району