Джей Ло і московські святі з бурштину
2430 
«Ми не допрацьовуємо тему бурштину», – разів тридцять повторила мені подруга, поки ми гуляли вулицями Гданська. І я погодилась: важко заперечувати, коли перед тобою ціла алея прикрас на будь-який смак, а саме місто називає себе світовою столицею бурштину.
Трохи статистики: у 2023 році в Польщі офіційно видобули майже 45 тонн бурштину. В Україні – близько 40 тонн. А якщо додати ще й нелегальний видобуток, який, на жаль, усе ще триває попри заборони, то ми нічим не поступаємось полякам.
З цікавого, щороку на узбережжі Балтійського моря після штормів поляки збирають 5-6 тонн бурштину, який хвилі вимивають разом із водоростями. Найчастіше це відбувається пізньої осені та взимку.
Але що саме пропонує ринок бурштину тим, хто шукає красу? І тут – несподіванка. Перше рандомне покликання й одразу риторичне запитання: чи могла Дженніфер Лопес колись подумати, що її ім’я опиниться в одному ряду з православними святими?
Поки наші сусіди вплітають бурштин у власний культурний код, нагадуючи своїй авдиторії, що колись він був для прабабусь мало не страховкою, українським покупцям пропонують панно «Пара вовків» чи ікону архієпископа Фаддея, якого канонізував московський патріархат.
Щоб бурштин був не лише пам’яттю про минуле, а й частиною майбутнього, поляки організовують AMBERIF – міжнародну виставку ювелірних виробів у Гданську. Вона відбувається двічі на рік у центрі AMBEREXPO і є найбільшою подією такого формату в Центральній та Східній Європі. Тут виробники та покупці з усього світу презентують і купують прикраси з бурштину.
Що ж в нас? На українському ринку теж з’являються компанії, які позиціонують себе як виробники прикрас із сонячного каменю. Наприклад, група компаній «Амбер Гальбин» бере участь у міжнародних виставках, зокрема й у Польщі. На їхньому сайті можна прочитати чимало схвальних відгуків:
«Майстри перетворили бурштин на унікальні твори, що відображають риси катарської та світової спадщини: від мечеті Імама Мухаммеда бін Абдель Вахаба до соколів, коней і традиційних човнів – аж до найбільшого у світі санбука (традиційного катарського судна), зробленого з бурштину. Усі ці шедеври виходять далеко за межі матеріальної цінності й стають символом автентичності та новаторства».
Несподівано бачити, що арабський світ називає бурштин новаторством, проте байдужими українські вироби їх точно не залишили (фото додаю).
Втім, як потенційну клієнтку (а у моїй колекції вже є дві пари сережок і каблучка з бурштином) мене розчарував каталог компанії, зокрема розділ «Прикраси». Якщо у Гданську хотілося розглядати вітрини й навіть щось придбати, то ці сторінки радше нагадують ілюстрацію до розділу «Ювелірні вироби первісних людей». Їм бракує витонченості й справжнього мистецького бачення та й неймінгом можна попрацювати.
Важливим гравцем на ринку є ТМ «Янтар Полісся» – саме в їхньому інтернет-магазині можна знайти ту саму «бурштинову Джей Ло». За даними сайту, компанія працює з 2000 року. В них є багато блогів про українську культуру бурштину. Прикраси виглядають більш сучасно й естетично, ніж у попередньої компанії, а інстаграм-сторінка справляє приємне враження. Це вже не кам’яний вік, але є куди рости.
В Україні були спроби робити цікаві речі, наприклад VRODA – перший український бренд сучасних ювелірних прикрас та аксесуарів із бурштину.
У VRODA не було золотих троянд і масивних брошок. Замість цього – мінімалістичні сережки, каблучки з цікаво обробленим каменем, підвіски, які резонують з сучасністю. Ось так виглядає українське новаторство, коли воно не боїться бути собою. Проте щось пішло не так і зараз від спроби залишився лише естетичний сайт, як пам'ятник того, якою могла б бути українська бурштинова індустрія.
І тут як завжди під горло підступає усвідомлення. Україна має унікальний ресурс – та поки не навчилася його достойно «упаковувати». Як і в будь-якій справі, нам потрібна стратегія. І в цьому можемо повчитися у сусідів – на щастя, ми не настільки горді.
Бурштин в Україні існує не перше століття: його цінували ще наші предки. Тож завдання нині – підкреслити цю тяглість. І не варто обмежуватися лише одним Музеєм бурштину, який сам уже виглядає радше експонатом.
Подивімося, наприклад, на Рівненщину. Тут громади отримують найбільші в Україні надходження від ренти за видобуток бурштину. Лідером торік стала Вирівська сільська громада. І саме такі місця мали б показувати приклад: де камінь не просто добувають, а й майстерно обробляють, передаючи знання з покоління в покоління, формуючи тяглість.
Лише тоді ми зможемо позбутися ролі «тимчасового місця заробітку» й перетворитися на простір, де ресурс і творчість формують історію та майбутнє.
Поки ми штампуємо панно з вовками, Гданськ заробляє мільйони на культурі бурштину. Питання не в ресурсах – їх порівну. Питання в тому, чи готові ми перестати бути сировинним додатком і стати творцями? Чи здатна Рівненщина повторити успіх Гданська? Покаже час. Але якщо нічого не змінити, через 10 років ми так само дивуватимемося: «Як вони це роблять?»
Читайте також: Поляки інвестують у вітер
Читайте також:
- Рівне
На Рівненській митниці затримали понад 20 кілограмів незадекларованого бурштину, який везли до Литви
- Вараш
У Вараському районі чоловік отримав умовний термін за незаконне зберігання бурштину та боєприпасів
- Сарни
На Рівненщині заблокували нові схеми нелегального видобутку бурштину: вилучено понад сотню одиниць техніки
- Сарни
На Рокитнівщині поліцейські вилучили партію бурштину вартістю близько 30 тисяч доларів
- Сарни
На Сарненщині через аукціон продають спецдозволи на дві бурштинові ділянки