«В журналістиці об’єктивності не існує», – Остап Дроздов у Луцьку

Журналіст, політичний оглядач, автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом» на телеканалі ZIK зі Львова Остап Дроздов розповів у Луцьку на West Media Forum 2018 про сучасну журналістику та про своє ставлення до журналістських стандартів.

Журналісти Бізнес.Району вибрали з його виступу найголовніші цитати спікера. Отож, пропонуємо вам основні репліки зі спічу Остапа Дроздова.

***

«Я дуже страждаю від журналістських стандартів. Тому що під виглядом журналістських стандартів мені втюхують абсолютну безпринципність, як стандарт. Повну всеїдність, як стандарт, так званий баланс думок, як стандарт, а мене це не цікавить».

Читайте також: «Мене проперло від того, що я побачив», – Остап Дроздов про Музей Корсаків

***

«Я хочу працювати з енергією та поглядом іншості. Я знаю, що це не суперечить якимось базовим академічним основам журналістики. Я в якийсь момент захотів мистецтво зробити своїм правилом, тобто опиратися лише на внутрішню свою журналістську відповідальність. І цим завербувати все, що ти робиш публічно».

***

«Я категорично протестую проти об’єктивності, як поняття. Я стверджую, що об’єктивності не існує. Тому що, до чого торкається людське око, людська думка, воно завжди вже стає суб’єктивним. І ти через себе прокручуєш дійсність».

***

«Журналіст повинен модерувати простір так, аби у світі не було всеїдності».

***

«Я би хотів, аби журналіст, ніколи не ховався за якесь скло, через яке він буде просто дивитися на дійсність, і просто відображати цю дійсність, цей світ. Я завжди стверджую, що ми повинні відмовитися від тези, що журналіст віддзеркалює дійсність, показує її такою, якою вона буцімто є. Це теза ХХ століття. І ми живемо в журналістиці ХХ століття й досі. Ми й так не можемо зрозуміти, що сьогодні епоха особистостей. Ми повинні не віддзеркалювати світ, ми повинні його створювати. Він має бути злегка зманіпульованим, тому що маніпуляція – це є авторська дія, це безпосередньо проникнення в дійсність, яку ти ліпиш. Цього слова не треба боятися».

***

«Коли тебе дивиться твоя аудиторія, то ти розумієш відповідальність. І ти вибираєш для себе, промоутером чого ти стаєш: всеядності, безпринципності, чи все ж таки якоїсь внутрішньої позиції, де ти модеруєш простір так, аби він був достойним, аби в ньому не було цього трешу, який відкидає людей від телевізора. Уявіть собі, в цілому світі є таке поняття «телекратія». Це влада телевізорів. Якщо ти існуєш в телевізорі, ти існуєш. Якщо тебе немає в телевізорі, це дуже рідкісний випадок, коли ти можеш досягнути піків розвитку. Ти все рівно залишишся широко відомим у вузьких колах. Тому в умовах телекратії, коли телевізор є владою, яка легалізує твою публічність, то відповідальність дуже величезна».

***

«Коли ти залежний, ти не думаєш. Це основа залежності. У тебе вимикається критичність та власна інтенція діяти, тобою діє лише твоя залежність. Вона детерміновує те, що ти робиш, ким ти є, і навіть те, як ти дієш, не ти дієш, а те, що від тебе очікують».

***

«Кінчиком голки в українській журналістиці став так званий рейтинг. Я завжди дивлюся на рейтинги, вони мене завжди дратують. Я розумію, що ця країна дурнувата, якщо вона дивиться те, що вона дивиться. Мені не шкода цих людей, вони заслуговують на своє право бути професійними ходунами в тих манівцях, в яких їх прекрасно навчилися водити. А рейтинг – це є розуміння того, що зараз дивиться російськомовний або двомовний мешканець спального району якогось дуже східноукраїнського міста. це є рейтинг, сукупна вибірка. Себе ви ніколи не побачите в рейтингах, ви ніколи не побачите в рейтингах вдумливу журналістику, тому що способу її виміряти нема. Орієнтація рейтингу вимірювання є на дуже усередненого громадянина, якому нав'язують думку, що дивляться лише ТРК «Україна» та Інтер. Це є фейк. Це зумисне спотворення реальності. Коли якесь одне абсолютно примітивне шоу має великі перегляди. І тоді країна робить висновки, що плебеїзація настала, вдумливості капут. Це власне тому, що ми купилися на рейтинги».

***

«Я не вважаю, що журналістика повинна бути зоною любові. Свого глядача любити, означає культивувати в ньому найгірше. Тому що глядач за своєю суттю є масове поняття».

***

«Не потрібно повалити стандарти, потрібно встановити нові сучасної української журналістики. Вони були б дуже простими. Людина, яка не знає державної мови, в ефір не потрапляє. В інших державах можна цього дотримуватися, а в нас ні. Не запрошувати в ефір одіозних представників попереднього режиму. Стандарти встановляє сама спільнота. Стандарти мають можливість застарівати і бути неактуальними. Адже час змінюється. І їх потрібно змінювати. Для цього й існує журналістська спільнота».

Читайте також: У Луцьку відгомонів третій West Media Forum

ФОТО з WEST MEDIA FORUM 2018