Де у Луцьку фермери беруть цінне добриво

26 Травня 2019, 10:32
«Серце» Гнідавського цурового заводу – відділення дистиляції 2633
«Серце» Гнідавського цурового заводу – відділення дистиляції

На нижньому поверсі, кажуть – «серце» заводу. Офіційно це – відділення дистиляції та обезводнення. Але для гостей, які не зовсім «в темі», розшифровують: саме отут і є той великий «самогонний апарат», який відділяє спирт.

Про це пишуть на сайті ПАТ «Гнідавський цукровий завод».

«Коли під час візиту сюди потрапив Андрій Садовий, то жартував, що ще такого великого самогонного апарату не бачив…» – розповідає директор Олександр Ксенжук.

Директор заводу каже: гостей приймають часто. Приміром, нещодавно була делегація з Австрії. Приглядалися до луцького біоетанолу. Продукт підійшов за усіма параметрами і готові були б підписувати контракт… та українські закони поки не дозволяють продавати біоетанол закордон.

«Господар» відділення – начальник виробничої дільниці Сергій Миронюк
«Господар» відділення – начальник виробничої дільниці Сергій Миронюк

Дистиляційна колона, в яку потрапляє бражка (це обладнання – від потужного французького виробника).

У колоні бражку нагрівають до температури понад 100 градусів.

Спиртовмісні пари при нагріванні відділяються і піднімаються вгору колони.

Далі ці пари переміщують в іншу колону, перетворюють знову на рідину, на молекулярному рівні забирають зайву вологу і отримують біоетанол.

Готовий продукт тече трубами на склад.

Коли від бражки відділені спиртовмісні пари, залишається барда. Це слово теж знайоме багатьом лучанам: саме барда нібито викликала сморід, потрапивши на відстійники цукрового заводу.

«Дріжджі – це живі істоти, вони помирають уже при температурі 50 градусів. У нас на виробництві дріжджі проходять температуру понад 100 градусів – ви щойно це бачили в дистиляційній колоні. То як дріжджі могли попасти на відстійники і бродити? Бродило зовсім інше… те, що і в сільських туалетах бродить, як довго не чистити», – кажуть на заводі.

«Коли завод зупинили під час того скандалу, ми дуже переживали. Мелясна барда не є агресивним продуктом і не має неприємного запаху. Було образливо, бо ми розуміли, що причина – не в нашій роботі, але ніхто не хотів розбиратися. А зараз щодня їжджу по вулиці Мамсурова – там такий запах… чути ж, що то запах фекалій і стоїть на весь район», – розповідає Ігор Баранчук.

(На вулиці Мамсурова розташований люк, куди асенізаційні автомобілі зливають усі рідкі відходи із сільських туалетів, вигрібних ям з приватного сектора, різних виробництв – ред.).

Зараз барду із заводу забирають фермери. Уже дослідили: це надзвичайно цінне добриво.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024