Хочеться говорити як про певний прецедент, – музикант і колекціонер мистецтва про Музей Корсаків

Український музикант, гітарист, колекціонер мистецтва, арт-менеджер, колишній гітарист «Океану Ельзи» Павло Гудімов побував у Луцьку, зокрема й в Музеї Корсаків, та висловив свої враження щодо нього.

Про це він написав у себе на фейсбук-сторінці.

Допис подаємо без змін:

«Продовжую розповідь про один день у Луцьку. Обіцяна розповідь про Музей сучасного мистецтва Корсаків. Багато різного чув про цю ініціативу від художників і дієвців. Хтось акцентував, що музей знаходиться в розважальному центрі поруч з батутами і атракціонами, хтось говорив про однополюсність колекції, хтось виказував захоплення розміром приміщення. Але краще один раз побачити ніж…

В неділю сам розважальний центр не працював (карантин), а музей був відкритий. На рецепції адміністратор продав квиток (40 гривень) і стисло розповів про те, що є, було і буде. Для того, щоб подивитися колекцію і виставки мені знадобилося майже 2 години. Площа двох поверхів музею близько 3 тисячі метрів і ще ремонтують приміщення не менше тисячі метрів, які розширять музей до безпрецедентного в Україні масштабу.

Принцип основної експозиції хронологічно-географічний. Ми бачимо витоки і наслідки Львівської школи. Тут строката компанія художників різних напрямків: Сельський, Звіринський, Петрук, Аксінін, Янович, Сорока, Левицький, Остафійчук, Ягода, Медвідь, Флінта, Кауфман та інші, але є куди рости і що збирати. Наприклад, не побачив в експозиції робіт Сагайдаковського і Капустяка. Про мистецький Львів початку 90-х говорили вчора з Жорою Косованом (на YouTube ya gallery).

Далі художники Дніпра: Микола і Петро Малишко, Ніна Денисова, Алієв-Ковика, Лобода.

Одеса представлена великою залою, де вже можемо побачити не тільки картини, а ще відео Ройтбурда. На другому поверсі Закарпаття від Коцки, Манайла, Бедзира до Тремби і Небесника. А далі Київ і поодинокі представники інших міст.

Щодо столичного представлення, то тут складно зібрати в голові все до купи, бо колекція дуже вибіркова і деякі художники представлені невеликими не дуже репрезентативними творами. Наприклад, Сільваші, який взагалі не розкритий як художник, який працює не тільки з фарбою, а ще з просторовим живописом.

Такий географічний принцип потребує доопрацювання і більш рівномірного представлення, зокрема Харкова, Херсона, Миколаєва, Донецька, Луганська, Криму та інших випавших з колекції міст і регіонів. Працювати над поповненням фондів більш музейними і знаковими творами художників.

У великому і дуже ефектному залі показано вибірку самого сучасного мистецтва, де багато просторових інсталяцій і масштабних робіт. Тут надзвичайно цікаво вивчати як художників, так і спосіб представлення і взаємодію з іншими творами. Юрій Смольський, Сусленко, Твердий (дуже і дуже ефектні два твори), Саллер, Гєник, Радкевич, Шумська, Андієвська та інші особливо акцентовані та посаджені в простір твори Олекси Фурдіяка (стрілка, космонавт і старий).

Завершувалася виставка Сергія Алієва-Ковики і монтували Олександра Ройтбурта.

Про цей музей хочеться говорити як про певний прецедент. Коли бізнесмен свідомо йде на великі витрати і вписує Луцьк як один з основних центрів сучасного культурного процесу. Тут поки нема академії мистецтв, але вже є фіксація і всеукраїнська арт-тусовка, яка приїздить або виставитися, або подивитися.

Це безперечно сформує плідне середовище і конкурентну школу. Віктор Корсак продемонстрував приклад відповідального бізнесмена, який не накопичує і виводить, а інвестує в Луцьк, Україну, культуру, своє ім‘я, команду, комунікацію і процес. Я був би щасливий, якщо цей приклад буде поширюватися і такі міста як Львів, Київ, Дніпро, Одеса отримають великі і амбітні музеї сучасного мистецтва.

Думок з приводу побаченого набагато більше і можливо повернусь до цієї теми у #яколекціонер».

Читайте також: До середини липня в Музеї Корсаків можна оглянути виставку «Хроніки чумного року»