Хочете наблизити перемогу – йдіть на роботу. ПОЯСНЮЄ ЕКОНОМІСТ

Почуття провини від того, що ви не на фронті і навіть не волонтерите 24/7 – стан багатьох українців зараз. Та фахівці нагадують: щоб воювати та перемагати країні потрібна економіка, що працює. 

Якщо усі підуть на фронт, то вже за 48 годин армія почне здаватися ворогу через голод. 

Авжеж, продовжуйте гуртуватися і допомагати іншим, продовжуйте волонтерити, але й виконувати свою роботу та заробляти гроші – не менш важливо зараз. 

По-перше, так ви зможете більше допомагати: наприклад, маючи гроші на бензин, зможете перевозити людей, гуманітарку чи бронежилети. 

По-друге, заробляючи, ви зможете донейтити кошти на армію.

По-третє, критично важливо для перемоги обертати гроші: якщо можете, оплатіть комуналку, заплатіть податки, замовте щось у місцевої майстрині, зробіть стрижку, робіть покупки, оплатіть заняття з репетитором англійської чи з психотерапевтом. Заробляти і витрачати – це вагомий внесок у боротьбу. 

Ми поговорили детальніше про це з Глібом Вишлінським, економістом і виконавчим директором Центру економічної стратегії, і попросили його прокоментувати судження, які часто зустрічаємо у соцмережах. 

 «Як я можу спокійно собі працювати, поки наші хлопці і дівчата гинуть на фронті?!».

Дуже багато робіт є критично важливими для виживання країни. Енергетики, зв’язківці, пекарі – багато професій забезпечують комфортне життя для українців. Та й ті, чия робота непомітна, але має клієнтів, критично важливі для економіки військового часу. Вони купують результати роботи інших, платять податки, з яких фінансують армію, лікарів та пенсії. А ті, хто працюють в Україні на закордонних клієнтів, наприклад, ІТ-фахівці, ще й приносять країні іноземну валюту, потрібну для закупівлі критичного імпорту.

Ваше нервування та картання себе ніяк не допоможуть нашим захисникам та захисницям. А от стимулювання економіки напряму допомагає перемогти. 

«Я не бачу зв’язку між тим, що працюю продавцем у магазині одягу і тим, яким чином це впливає на нашу армію».

Не все має впливати на армію, війна путіна націлена проти всього українського народу. Якщо ви працюєте в магазині одягу у відносно мирному місті, ви забезпечуєте пристойним життям переселенців, які приїхали до вас – вони ж не будуть ходити в теплих куртках у +20, правильно? А якщо ви продаєте одяг українського виробництва, то це дасть роботу і зарплату тим, хто шитиме нові партії одягу.

«Ну гаразд, працювати треба, зрозуміло. А що робити, якщо моя сфера роботи – наприклад, індустрія розваг (я власниця кінотеатру, лижного комплексу) чи сфера б’юті-послуг (салони краси, манікюрні точки тощо). Розважатися чи робити манікюр у такий час – це аморально!». 

Ринок сам визначає, на що є попит. Якщо в такий час у людей немає настрою для розваг, то вони й не будуть платити вам гроші. Але навіть в темні часи люди мають потребу в маленьких радощах, які підіймають настрій та дають сили для роботи – наприклад, швидка перерва на смачну каву з тістечком. Не варто забирати це у людей.

Крім того, у спокійніших містах зараз дуже багато дітей. Не можна позбавляти їх радощів мирного дитинства – можливості посмакувати улюбленою їжею, почитати куплену батьками книжку та й навіть сходити в кіно. Це зменшить їхню психологічну травму від війни. 

Нам потрібно більше людей, які змогли психологічно адаптуватись, для перемоги та роботи після неї. 

До того ж багато бізнесів віддають частку заробітку військовим, тому ви напряму допомагаєте перемогти ворога. 

Читайте також: Рецепти перемоги, або Як підвищити ефективність волонтерства

 «Я працюю, заробляю зараз мало, і майже усе зароблене віддаю на армію. Собі і родині купую лише найнеобхідніше – дешевий базовий набір продуктів і сплачуємо комунальні послуги. Я ж усе роблю правильно?»

Тут кожен визначає для себе сам. Насправді в такі часи в більшості людей й немає бажання дозволяти собі щось зайве, бо для цього немає ані настрою, ані впевненості в майбутній фінансовій стійкості. 

Також не варто залазити у борги, щоб донейтити на армію.

Читайте також: «Ми жили… Жили? Живем! у Бучі», – історія сім’ї, яка втекла від війни на Волинь

«Який сенс у тому, що повідкривалися кафе і ресторани? Кавувати і ходити по ресторанах зараз – це ницо та аморально!»

У спокійніших містах зараз багато переселенців, не в усіх з них є можливість готувати самим. Та й для місцевих має бути можливість поїсти та випити каву в перервах між роботою. Щобільше, не можна очікувати, що кухарі нескінченно готуватимуть як волонтери – їм та їхнім дітям теж треба щось їсти. 

Тож ті, хто ходять до кафе та їдять в ресторанах, також підтримують економіку і допомагають виплачувати зарплати.

Читайте також: Фінансовий фронт: безготівкові розрахунки у воєнний час

«Чому я маю платити за комунальні послуги, якщо я не перебуваю у своїй квартирі ? Чим це допомагає?»

Комунальні послуги і далі надаються – адже і військовим потрібні світло та електроенергія. У будинках, які ви вимушено покинули (якщо це не місто в облозі під обстрілами) далі тепло, ліфти працюють для тих, хто не виїхав, майстри лагодять пошкодження, та й сміття далі вивозять. А за те, що нараховується за лічильниками, ви й платитимете 0. 

До того ж комунальники ліквідовують наслідки аварійних ситуацій. Якщо цього не робити, то у військових не буде зв'язку для того, аби робити свою роботу. 

За можливості, підтримайте роботу комунальників, які зараз забезпечують комфорт для тих, хто через власні причини лишився. Сплатіть хоча б половину сум, якщо не можете повну. 

І пам'ятайте, у нас зараз спільна боротьба, просто різні фронти. 

Наталія ШЕВЧУК