«Область буде з хлібом», – підприємство «Волинь-зерно-продукт»

У непростий для країни час волинські аграрії активно розпочали посівні роботи. Війна внесла свої корективи у плани посівів. Адже значна частина українських полів знаходиться під обстрілом окупантів. Техніка агропідприємств, які були в окупації, або розкрадена і вивезена до росії, або просто розстріляна. Тому, аби Волинь і Україна була з хлібом, волинські аграрії роблять для цього усе, що в їхніх силах і навіть більше.

Про те, як ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» працює у нинішніх вкрай складних умовах розповідає в ефірі «12 каналу» у програмі «Актуально» керівник департаменту аграрного виробництва Ярослав Мазуренко.

***

Коли у вас стартувала посівна кампанія?

– У нас, і на Волині, посівна стартувала ще у березні. Посіяли ярі зернові. Скоро будемо бачити перші сходи, коли потепліє. Ще ми займаємось вирощуванням насіння, зокрема ярої пшениці. Цьогоріч її продажі різко зросли. Багато фермерів сіяли, щоб ми були з хлібом.

А як вплинули примхи погоди? Немає тепла наразі і у квітні, як це вплине на сходи ярої пшениці?

– На яру пшеницю це не вплине, вона пристосована до таких температур. Цьогоріч весняні погодні умови нормальні. Весна не була надранньою, сухою, це дозволило швидко зайти в поле вони наситились вологою. Наразі ми в досить непоганих стартових умовах для вирощування.

Що в приорітеті цього року на підприємстві? Чи вплинула війна?

 – Приблизно половина наших площ уже засіяна озиминою. Вони в хорошому стані. Можна розраховувати на хороший врожай пшениці і ріпаку. Щодо ярих культур, то трішки переформатовувались. Було переживання: війна – хліб і посіяли більше ярої пшениці. І всі аграрії так зробили, не тільки наше підприємство. Всі хочуть бути відповідальними, бо голод – це найстрашніше. Ще впливає на структуру посівів той факт, що ми можливо не зможемо вивезти частину старого врожаю.  І може бути так, що не буде місця на елеваторах для нового.

А от ви сказали про проблему вивезення. Ми розуміємо припортову проблему. Порти фактично законсервовані. Виходить так, що ми не маємо з ким поділитися тим, на чому могли б заробити ще?

 – Звичайно. Сьогодні, здається, 20-25 мільйонів тонн різного зерна мали б виїхати з України. А виїзд не зупинений, а частково паралізований. Залишився лише виїзд у Європу через колії. А це значно менше ніж можна було б відправити портом.

В чому може виникнути проблема? Наскільки довго воно може зберігатися?

– Старе зерно може зберігатися довго. У відповідних умовах, на елеваторах може знаходитись і два, і три роки. Але ж проблема в тому, що елеваторні потужності в області, і в державі, не настільки великі, щоб його зберігати. Ми не маємо такої змоги, нам потрібно вивозити.

Це ж і надходження від митних платежів, експорту в українську економіку?

– Так. І для підприємств це оборотні кошти на закупівлю добрив, насіння, засобів захисту, дизелю, які значно здорожчали.

Проблеми посівної настільки багатогранні. Окрім того, що ми законсервовані всередині зі своєю продукцією, і з чим ще можуть виникнути проблеми? Говорять зараз про проблеми з постачанням калійних добрив, гербіцидів…

– Якщо дивитися лише на цю посівну, то калійні добрива – це осінні добрива. Вони були вже внесені більшою мірою. Залишки на складах дистриб’юторів дозволили їх перерозподілити. Можливо, не вистачить трішки азотних добрив. А от літня посівна, врожаю 2023 року, дійсно проблема. Зараз шукаємо шляхи, де можна закуповувати калій. Бо ми всі знаємо, що основним постачальником його був білоруський «Белкалій». Навіть ті добрива, які ми купуємо в Європі, вони всеодно його використовували. А зараз не будуть. І тому, я не знаю, як вони будуть переформатовуватимся. Тому наразі закупити калій на літо, навіть при тому, що є кошти неможливо.

Україна має такі потужності? Чи мала і втратила?

– Я не зовсім володію інформацією. Пам’ятаємо про виробництво калійних добрив в місті Калуш, але воно не було потужним і багато років не працює. Тому Україна не має свого виробництва калійних добрив.

З гербіцидами у чому може бути проблема? У них виробник Китай.

– Тут скажімо так, підприємствам, які дивляться трішки вперед проблема із засобами захисту була оголошена ще влітку 2021 року. Тому що коли виникла проблема з постачанням електроенергії на китайських заводах, а він є основним виробником діючих препаратів, не тільки гербіцидів, а й інсектицидів, фунгіцидів для всіх світових компаній. І тому першою почала зникати діюча речовина гліфосат, потім ґрунтові гербіциди для кукурудзи, соняшника. І ті підприємства, які фінансово сильні, стабільні, уже восени почали про це дбати. Восени почали закупляти наперед і планувати свою весну. Тому, я думаю, що в більшій мірі волинські підприємства мають гербіциди, засоби захисту для цього врожаю.

Наскільки глобально сьогодні війна поставила питання голоду у світі? Так званої вуглеводної кризи, як її сьогодні називають.

– Голобально я теж за це переживаю. Тому що Україна за останні роки переробила більше ста мільйонів зернових. І ми звичайно дві третини експортували на Близький Схід, Північну Африку. І ми читаємо повідомлення, що в Єгипті хліб здорожчав на 40%, у якихось із країн на 60%. Це дуже знаково, бо він і так там був дорогий для місцевого населення.

На біржах зросла ціна максимально, правильно?

– Так, на біржах зросла ціна ще за той врожай який заблокували з поставки. Зараз ще зерно є. Але потім цей маховик набире обертів і буде все більше вдаряти по соціально-незахищених державах і групах населення.

Про це ж мають подбати європейські, євроатлантичні організації, втрутитися в цей процес? Як Ви вважаєте? Через те, що росія напала на Україну можуть постраждати мешканці і Європи, і Африки.

– Так, звичайно. І ми маємо такі світові організації. Є організація безпеки продовольства у світі ФАУ, тому насправді цим є кому займатися. Але найперше треба зупинити війну і тоді все зможе рухатися. Наголошувати на проблемі замало. Заблоковані порти і це зерно просто не може поїхати. А ще ми бачимо, що окупанти обстрілюють елеватори, горить зерно. Це дуже страшно.

Окупанти обстрілювали нафтобази. Чи постраждали ділянки полів, які належать вашому підприємству?

– Поля не постраждали. Поки що нам нічого не заважає проводити посівну.

Паливно-мастильні матеріали?

– Ситуація напружена. Поки що ми знаходимо шляхи забезпечення паливно-мастильними матеріалами.

Ріпак, який посіяли, він ж теж ішов на експорт? Яке буде рішення стосовно врожаю?

– Озимий ріпак фактично 97-98 % експортувався в Європу і перороблявся там на біодизель. У Польщу, Німеччину, портами в Роттердам. З ним не так складно, його виробництво не велике – 5-6 мільйонів тонн і він достигає у липні. Є незавантажені потужності, щоб вивезти можна його було. Наприклад, у нашому профільному міністерстві наголошують на важливості вирощування культур, які дороговартісні за тонну, але мають невелику врожайність. Наприклад, ріпаку ми збираємо 3-4 тонни з гектару, а кукурудзи 10-12 тонн. І віднопідно 3-4 тонни по 700 євро за тонну вивезти швидше і простіше, ніж кукурудзу по 220-250 євро за тонну. Але її з гектара аж 12 тонн.

Ріпак у пріоритеті?

– Так. Ріпак, соняшник. Вони пріоритетніші в тому, щоб постачати валюту в країну, щоб торгувати ними.

Щодо соняшника, чи буде він рости у певному відсотковому співвідношенні на ваших площах?

– Ні, не буде. Ми висіваємо його згідно запланованої структури. Волинь – це не соняшниковий край. Змінилися кліматичні умови і для соняшника ідеальним є Хмельниччина, Вінничина, Черкащина. Центральна та Східна частини України. А в нас можна вирощувати як озимі та і ярі зернові. Це дає нам перевагу. Тому у нас і більше різноманіття культур.

А щодо цукрового буряка? Ми ж не можемо залишитися без цукру? Він теж в пріоритеті? Є мука, є цукор, є олія можна вижити.

– Насправді так. Зараз наскільки  мені відомо, на Лівобережній Україні не запуститься жоден цукровий завод. Багато підприємств Київщини, Черкащини відмовляються сіяти цукрові буряки. Тому на Заході будуть трішки зростати посіви цукрових буряків. Я знаю наші сусіди –  великі підприємства, агровиробники цукру трішки збільшують. І ми збільшили свої площі.

У вас 45 тисяч гектарів у Волинській, Рівненській, Львівській областях.  Величезна левова частинка пайовиків, які з вами співпрацюють. Тут є проблеми?

– Наразі проблем немає. В нас 14,5 тисячі пайовиків у трьох областях. У нас з ними налагоджена комунікація. Ми забезпечили кожного пасхальним борошном і заодно поговорили про їхні труднощі, проблеми. Багато борошна надавали на громади і наші пайовики ліпили вареники, пироги. Відправляли на фронт, в ті зони, де була потреба. Фактично, з перших днів, ми налагодили комунікацію через місцеві громади і ми змогли допомогти кожному з них. Багато хто просить орендну плату наперед , на лікування. Ми йдемо на зустріч.

Бо люди залишилися з одним із методів вижавання от зараз, в цьому випадку. Правильно?

– Так, так і є.

А от ви говорили про борошно. Ви займаєтесь і фасуванням готової продукції? Різних круп які можна передавати на передову і тим, хто сьогодні потребує. Тут була можливість співпрацювати? До вас зверталися за допомогою?

– Зверталися, і ми багато допомагали. Насправді зараз стоїть черга підприємств, торгових мереж які хочуть придбати борошно, крупи. Доводиться трішки розподіляти, обмежувати, щоб в усі куточки області потрапило наше борошно і так само і крупи. Окрім того, відправляємо гуманітарні вантажі. Зокрема, в Чернігів борошно і крупи, долучалися і місцеві підприємці, їхали і м’ясні вироби. Ми пакували такі автомобільні партії і відправляли.

Чи достатньо робочих рук? Бо багато хто каже, що посіють. Але чи буде кому обробляти цю землю?  Левова частина хлопців на передовій. Яка ситуація у вас з мобілізацією?

– Спочатку стало дуже страшно. Бо дійсно, у перші дні війни було багато повісток. В групи  компаній ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» більше 110 людей призвано. Це велика кількість. Але разом з тим за тиждень, другий, от уже за місяць є деякі переселенці які хочуть працювати. Зокрема ми на Львівщині доформували штат механізаторів. На Волині теж відкриваємо нові вакансії, знаходимо людей. Критичних проблем немає з кадрами. Є багато переселенців, які хочуть працювати.

Якщо раптом люди не знають як звернутися. Знаю, що на вашій офіційні сторінці є вакансії. Куди ще звернутися?

– Приходити, телефонувати. У нас є багато каналів комунікації. На офіційному сайті, в групах у фейсбуці, месенджерах. Маємо великий колектив, можна багато особистих контактів з працівниками налагодити. Також Західним регіоном їздять брендовані автомобілі, на яких теж є номери телефонів і за ними можна звернутися і отримати усю інформацію.

З приводу експорту насіння. Це  є теж стратегічно. Є сьогодні в черзі, можливо, хтось із закордонних партнерів, які чекають на поставку насіння?

– Ні, зараз за кордон ми не експортуємо. Були такі, скажімо, перші спроби у минулому році. Експортували до Чехії. Зараз таких немає. Ми працюємо в основному на внутрішній ринок і ринок Західної України.

Галузь тваринництва є однією із ланок вашої роботи. Яка ситуація  з органічним добривами із ферм?

– У зв’язку із скороченням поголів’я в останні десятиліття  на Волині, відповідно менше стало органічних добрив. У минулому році ми дуже потужно працювали з сидеральними культурами. Бо вже заздалегідь бачили проблеми з мінеральними добривами. Насправді для рослин найкраще органо-мінеральне живлення. З нашого досвіду воно дає найкращі результати. Зараз ми намагаємося всі органічні добрива, які ми знайдемо в області, за її межами, перевозити і вносимо. Звичайно, це органіка. Декому може заважати запах. Але ми просимо людей, пояснюємо, що це дуже багато означає для ґрунту і для тих рослин, які ми будемо вирощувати.

Пригадую один з моментів влітку 2021 року, вивезення мулових карт з наших Липлян. Це був азот?

– Це добриво і там акцент на фосфор, тому що це ж залишки стічних споруд, наші пральні порошки, фосфати.

Воно сприяє бізнесу?

– Звичайно, воно сприятиме. Це досить невелика кількість. В органіці має значення і об’єм. Якщо мінеральних добрив треба 200-300 кілограм на гектар внести, то органічних –  20-40 тонн. Уявляєте об’єми? І це ж треба все перевезти, затратити паливо, яке зараз в дефіциті. Проблема ще і в наявності органіки. Стратегія нашого підприємства – щоб кожне поле хоча б раз в чотири роки отримувало органічні добрива. Ми зараз намагаємося їх знаходити з такого розрахунку. Це і збереження ґрунтів, вони не будуть деградувати, виснажуватися, а будуть залишатися родючим і наступним поколінням.

30 % території, які би мали би посіятися на всіх посівних площах України заміновані. 159 мільйонів доларів потрібно, щоб розмінувати ці поля. Проблема в касетних бомбах, які розлетілися на площах майже футбольних полів і сьогодні невідомо коли вони прийдуть в придатність. Ви спілкуєтеся з колегами-фермерами. Як ви дивитеся глобально на це? Скільки буде втрат і недоотримання врожаю?

– Втрати будуть. Найголовніше – це зупинити цю війну і не дати їй поширюватися далі, щоб не втратити ще більше площ. Уже в наших аграрних чатах ми бачимо випадки, що підривають сільськогосподарську техніку, розстрілюють. А яка їде уже з окупованих територій навіть у Чечню. Не просто проблема замінування. Вони розкрадають склади, вивозять засоби захисту рослин, мінеральні та мікродобрива. Є випадки, що люди по радіомаячках на техніці бачать, що вона на території російської федерації.

Коли ми говоримо про геноцид українського народу це геноцид і сільського господарства. Погодьтеся?

– Бо це створює передумови потім для голоду. І через голод буде ще більший геноцид.

Насамкінець, у нас Великдень не за горами. Ви казали, що роздаєте великоднє борошно своїм пайовикам і дасть Бог воно буде з перемогою. І ми усі з надією до нього готуємось. Що ми можемо сказати волинянам насамкінець? Адже немає потреби бігти і скуповувати борошно, коли воно є у нас в магазинах і ваших складах?

– Найперше – це бути на своїх робочих місцях. Намагатися зберігати спокій, допомагати ЗСУ і вірити в нашу перемогу. А все що на полі, хліб і до хліба, ми вже після перемоги зможемо зробити.