Кабмін перевірить, чи врахували в скандальному законопроекті «Про медіа» положення директиви ЄС, на виконання якої проект писався

Міністерство культури має надати Уряду доопрацьовану редакцію закону «Про медіа» для здійснення аналізу врахування в законопроєкті положень Директиви 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги.

Таке доручення міститься в наданому Кабінетом міністрів на запит Українських Новин «Протоколі наради щодо обговорення питання наближення національного законодавства до Директиви ЄС з метою реалізації рекомендацій Висновку Європейської Комісії щодо заявки України на членство в ЄС», яка проходила під головуванням віце-премʼєрки-міністра Ольги Стефанішиної. Про це пише Національна спілка журналістів України.

Сам проєкт має бути доопрацьований з метою повного врахування положень Директиви ЄС та включений до порядку денного ВР для розгляду на найближчому засіданні.

Крім того, пункт 4 Рекомендації 1855 Парламентської асамблеї Ради Європи з посиланням на статтю 10 Європейської конвенції з прав людини відмовляє державним регуляторам телебачення та радіомовлення у праві ліцензування не лише інтернет-газет та веб-видань, а й навіть інтернет-радіо та веб-телебачення.

Законопроект “Про медіа” зареєстрований у ВР в липні 2020 року і в пояснювальній записці до проекту вказується:

«Україна має міжнародні зобов’язання щодо імплементації у національне законодавство норм Директиви Європейського парламенту та Ради 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги від 10 березня 2010 року зі змінами, внесеними Директивою (ЄС) 2018/1808 від 14 листопада 2018 року, тобто закріпити на рівні Закону оновлений комплекс правових норм у галузі аудіовізуальних медіа, який би відповідав європейським стандартам та сучасному рівню технологічного розвитку».

Водночас проєкт, який сьогодні визначається як важливий для синхронізації українського законодавства із законодавством ЄС, за обсягом та сферою застосування значно перевищує положення Директиви ЄС. 182 сторінки тексту, який містить 126 статей та перехідні положення, вдається до регулювання всієї медіа-сфери, покладаючи її регулювання на Національну раду з питань телебачення та радіомовлення та сформовані при Нацраді громадські організації (органи спільного регулювання). Нацрада отримує права реєстратора, регулятора та контролера не лише в сфері телебачення та радіомовлення, а й у сфері друкованих ЗМІ та онлайн-медіа.

При цьому стаття 116 надає Нацраді з питань ТБ широкий інструментарій від приписів, штрафів, аж до скасування реєстрації друкованого ЗМІ або заборони поширення онлайн-медіа в Україні без чітко прописаної судової процедури. А статті 11 та 112 відносять до «грубих порушень» з боку друкованих ЗМІ та онлайн-медіа «відмову у проведення перевірки Нацрадою».

Так, статтею 68 законопроекту “Ліцензування та реєстрація у сфері медіа” Нацраді з питань телебачення та радіомовлення передаються всі функції державної реєстрації друкованих та інтернет-ЗМІ. А стаття 48 зобовʼязує друковані ЗМІ надсилати «контрольні примірники» газетних номерів до Нацради та її підрозділів, що вже більш схоже на копіювання системи Головного управління у справах літератури та видавництв та мережі «обллітів» часів СРСР.

Такі норми викликали обурення медійників та журналістських організацій, які вважають зазначені функції Нацради з питань телебачення та радіомовлення неприродніми. Так, Всеукраїнська нарада редакторів друкованих ЗМІ звернулася до ВР з вимогою зняти з розгляду законопроєкт «Про медіа» «як непридатний для регулювання сфери друкованих ЗМІ», яка була підтримана Національною спілкою журналістів України. 

А Офіс представника Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з питань свободи ЗМІ заявив, що український законопроект «містить інструменти цензури».

«Необхідно, щоб цей законопроект був приведений у відповідність з чинними міжнародними стандартами, зобов’язаннями ОБСЄ і передовою практикою в області свободи слова і свободи інформації, щоб уникнути будь-якого негативного впливу на свободу ЗМІ в країні», – заявив представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір.