Мільйон на власну справу: ветеран з Волині переміг у конкурсі Українського ветеранського фонду

22 Листопада 2022, 16:00
Ветеран Сергій Свириденко 608
Ветеран Сергій Свириденко

Ветеран Сергій Свириденко – один із 30 переможців першого конкурсу фінансування «ВАРТО», який проводив Український ветеранський фонд у вересні-жовтні.

Після повернення з АТО у 2016 році Сергій Свириденко заснував екоферму «Козацьке  подвір’я» у селі Іванопілля на Донеччині. Тривалий час він розводив там кіз і виготовляв крафтові м’ясні делікатеси і запашні сири. Про це інформує Український ветеранський фонд.

Але 24 лютого активні бойові дії наблизилися впритул до його населеного пункту. Ринку збуту не стало, а умови для вирощування тварин ускладнилися. Тому чоловік зважився на переїзд зі 150 козами, обладнанням та технікою за тисячу кілометрів від дому.

До 2014 року Сергій Свириденко жив у Донецьку. Але довкола почали зʼявлятися російські «гастролери», мітинги, ситуація стала геть напруженою. І тоді усією родиною Сергій «на два тижні» виїхав на дачу в село Іванопілля Костянтинівського району, яке залишилося на підконтрольній території. А вийшло, що зосталися там на 8 років.

Коли Сергій зрозумів, що за два тижні додому вони не повернуться, то пішов до військкомату. Півтора року служив у 54-й бригаді артилеристом. Воював на Світлодарській дузі. А після демобілізації заснував в Іванопіллі козине господарство.

«Чим же ще в селі займатися, як не фермерством? Корови є у всіх, а кози – мало в кого. Спочатку ми придбали сім звичайних кіз. Потім почали вивчати, що й до чого. Замовили з Німеччини першого елітного цапа. І так воно все потихеньку закрутилося», – каже Сергій Свириденко.

Паралельно з тим чоловік почав виготовляти м’ясні делікатеси зі свинини.

М’ясні делікатеси та сири продавали у місцевих крамничках, на ярмарках та через інтернет. Справи йшли непогано. Готувалися нарощувати обсяги виробництва та продажу.

Але 24 лютого почалася широкомасштабна війна і зруйнувала всі плани. Навесні почало «прилітати» в Іванопілля... З травня в селі зник газ. А потім росіяни розстріляли насосну станцію, тож люди залишилися ще й без води.

У господарстві Сергія була власна свердловина. Він каже, що міг би вижити в селі сам, але тримати худобу ставало дедалі важче через дефіцит води та кормів. У те, що все мине за «пару тижнів», чоловік більше не вірив, бо мав досвід 2014-го. Тому вирішив виїжджати на більш спокійну територію. Транспортувати таке велике стадо було непросто.

«У мене не було вибору: або кози помруть з голоду в Іванопіллі, або ми переїдемо і я матиму змогу знайти корм для них. Тому я з липня їздив Україною, дивився, куди можна перебратися. Десь по телебаченню вийшла передача про мою ферму, її побачив волинський підприємець Іван Будь. Він і запросив мене до свого старого господарства на Волинь», – каже чоловік.

Тож на початку вересня Сергій Свириденко найняв скотовоза. На перший поверх завантажив обладнання, трактор, техніку, на другий – 150 кіз. Забрав двох працівниць та готову до продажу продукцію і вирушив у дорогу.

Кози на новому місці вже обжилися. Хоча це було не просто: інший клімат, трава. Сергій каже, що багато тварин перехворіли, шестеро померли. Але наразі вони більш-менш стабілізувалися. Облаштування на фермі тривають.

На розвиток своє фермерської справи Сергій Свириденко отримав фінансування від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. До слова, Сергій Свириденко брав участь у нашій програмі «20 тисяч» – та отримав 20 тисяч гривень на ПЕТ-пляшки для розливу кисломолочної продукції.

Коментар
29/02/2024 Четвер
29.02.2024