На Гнідавському заводі розповіли, як переробляють буряки на цукор
-
-
>
-
>
-
>
5291
Днями Гнідавський цукровий завод дав старт сезону 2018-2019 років і машини з «солодким коренем» зайшли на бурякопункт.
Вже 17 вересня розпочався порізка буряка на стружку і зовсім скоро з’явиться перший цукор. Про це повідомляє прес-служба Гнідаськового цукрового заводу.
Шлях переробки коренеплодів розпочинається на бурякопунктах, куди фермери привозять свій продукт. На бурякопункті подбали про зручність здавачів сировини, запровадили комп’ютерну систему, що дає можливість швидко розвантажувати буряки і відразу за них розраховуватись. Також цього року розширили мережу бурякопунктів.
Машини привозять буряк, вивантажують і складають в кагати, а потім спеціальними гідрантами продукція подається в завод. Для цього існують гідротранспортери за допомогою яких разом із водою сировина перенаправляється на переробку, де встановлені спеціальні «пастки» для відділення домішок – листя, каміння тощо.
Перш ніж потрапити на переробку цукровий буряк проходить декілька ступенів очистки. На водовідділювачах брудна вода, яка транспортує буряк відходить і буряк потрапляє в мийку, де проходить ще один ступінь очистки та елеваторами потрапляє в бурякорізку.
На сучасних бурякорізках німецького виробництва, сировина подрібнюється на стружку, звідки потрапляє дифузійний апарат. В цьому апараті за допомогою гарячої води і температури 72-75 градусів подрібнена стружка висолоджується. В результаті отримують насичену цукром воду, яка називається соком, і висолоджену стружку – жом, який виводиться із заводу і потрапляє на зберігання в спеціальні жомові ями.
Отриманий цукровий сік потрапляє на очистку. Оскільки із цукрового буряку із соком виходять і «знецукри», то відповідно їх теж потрібно відділити, бо вони не дадуть можливість сахарозі викристалізовуватися. На цьому ступені очистки використовується вапняне молоко, яке теж виробляється на Гнідавському цукровому заводі.
Для отримання вапняого молока необхідного в процесі цукроваріння продукту існують спеціальні випалювальні печі, в які завантажується вапняковий камінь, а на виході отримуємо випалений вапняк. Повертаючись назад, вже до отриманого дифузійного соку додається вапнякове молоко, і розпочинається два етапи очищення – предефікації та дефекації.
В результаті суміш соку з вапняним молоком подається а асатурацію. Пройшовши через сік газ СО2 реагує з вапняним молоком і в результаті отримуємо осад CaCO3, який має властивість асорбувати на собі «знецукри», які присутні в буряковому соку. Процес має двоступеневу сатурацію: перша – відфільтровується CaCO3 на вапно фільтрах, на наступний рік планується встановлення нових німецьких фільтрів для відфільтровування цього осаду.
Повністю очищений сік потрапляє на випарну станцію. Випарна станція п’ятикорпусна: на перший корпус подається пара, проходить процес кипіння і пара потрапляє у другий корпус, де сік згущується цією парою і так далі. В результаті на виході з випарної станції отримуються сухі речовини сиропу. Після цього отриманий сироп потрапляє на вакуум апарати, де сироп кипить при температурі 72-75 градусів. Ось тут на протязі трьох годин вариться цукор, спеціальні насоси відсмоктують повітря утворюючи вакуум, після кипіння все це потрапляє на конденсаційну установку за рахунок якої утворюється вакуум.
Варіння цукру теж проходить у три етапи. На першому ступені отримуємо білий цукор, який направляється в сушильне відділення, а між кристальний розчин, який залишився йде на другу ступінь варіння, цей продукт вариться вже 6 годин, тому що тут більше «нецукрів» і менше сахарози, в результаті ми отримуємо жовтий цукор, а той розчин, який ми отримуємо йде ще на один ступінь переробки де отримуємо продукт, який йде на уварювання білого цукру, та вторсировину – мелясу. В результаті після проходження всіх надскладних процесів отриманий «білий пісок» просушується та фасується у мішки.
