У Луцьку говорили про довіру до благодійності: ПриватБанк презентував дослідження про культуру донатів
2243 
ПриватБанк запросив волонтерів, представників благодійних фондів, влади, банківського сектору та всіх, хто цікавиться розвитком благодійності, на відкриту розмову про культуру донатів та майбутнє української благодійності.
Зустріч відбулася 18 вересня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку. На заході побувала й кореспондентка видання Бізнес.Район.
У центрі розмови була довіра – те, від чого значною мірою залежить готовність людей регулярно підтримувати благодійні збори. ПриватБанк презентував результати масштабного дослідження про те, як змінюються звички українців допомагати, що впливає на рішення донатити та яку роль у цьому відіграє прозорість.
До початку заходу організатори окреслили головне питання зустрічі: як сформувати такі правила та стандарти у благодійному секторі, які одночасно захищатимуть донорів і допомагатимуть фондам працювати системно.
«Прозорі стандарти – це той фундамент, на якому тримається довіра», – зазначали в ПриватБанку, а саму концепцію розвитку таких підходів назвали «Архітектурою довіри».
Окрему увагу приділили практичним питанням роботи благодійних організацій: фінансовій дисципліні, звітності, репутації, комплаєнсу та технологіям, які можуть зробити взаємодію між фондами, банками й донорами зрозумілішою.
Саме ці питання стали основою дискусійної частини зустрічі, до якої долучилися представники ПриватБанку, влади, благодійних фондів та волонтерського середовища.
Директорка Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, керівниця ГО «ТЕХНОПАРК Центр медичних інновацій» Тетяна Репницька у своєму вітальному виступі наголосила на важливості партнерства між культурою, громадським сектором, бізнесом, освітою та іншими середовищами.
Саме така взаємодія, за її словами, дозволяє реалізовувати окремі ініціативи та перетворювати їх на сталі рішення з довготривалим впливом.
«Сучасний музей – це не лише місце, де зберігають мистецтво, а простір, який може об’єднувати різні середовища й навчати суспільство взаємодії. Нам важливо крок за кроком будувати таку архітектуру партнерств, яка робитиме добрі справи системними та сталими», – зазначила Тетяна Репницька.
Яким став український донор
Результати дослідження представила керівниця зі зв’язків із громадськістю та комунікацій ПриватБанку Олеся Жулинська. Опитування провели ПриватБанк, Центр соціальних змін та поведінкової економіки та Інститут соціології НАН України. У ньому взяли участь понад тисячу людей.
За словами Жулинської, дослідження мало показати скільки українці донатять та розібратися, що саме впливає на їхнє рішення допомагати: кому вони довіряють, що викликає сумніви та які фактори можуть переконати людину підтримати конкретну ініціативу.
Одним із ключових висновків стало те, що для українців допомагати – вже звична практика. Після початку повномасштабної війни обсяги донатів суттєво зросли. Найчастіше люди підтримують Сили оборони України, однак серед напрямів допомоги також залишаються підтримка важкохворих, освіти та інших соціальних потреб.
При цьому українці дедалі частіше обирають тих, кого знають особисто або чия діяльність їм добре відома. Це можуть бути військові частини, де служать рідні чи знайомі, конкретні волонтери або благодійні фонди, про роботу яких донори вже мають власне уявлення.
Такий особистий зв’язок залишається одним із важливих чинників довіри. Водночас люди очікують від благодійних організацій професійності. Так само як від інших інституцій, яким вони довіряють свої гроші.
За словами Жулинської, донори звертають увагу на те, чи офіційно зареєстрована організація, хто за неї відповідає, чим вона займається та чи звітує про використання коштів.
Змінюється і середній розмір пожертви. Як зазначила представниця ПриватБанку, якщо раніше середній донат становив близько 16 гривень, то нині він наблизився до 200 гривень.
Водночас рівень перевірки благодійної організації залежить від характеристик самого донора. Старші люди, за словами Жулинської, зазвичай уважніше аналізують, кому передають кошти. Так само люди з вищим рівнем освіти частіше перевіряють фонд, організацію чи волонтера перед тим, як зробити пожертву.
У результаті ключовими складовими чесності для українців назвали довіру, емоційний зв’язок та прозорість. Донору важливо розуміти, хто стоїть за організацією, хто може відповісти на його запитання і, головне, куди саме пішли передані кошти.
Звітність як частина довіри
Дослідження також показує, що для донорів важлива не лише сама можливість зробити переказ, а й те, наскільки зручним є цей процес та чи можна після цього побачити результат.
Тобто благодійність поступово переходить від спонтанного рішення «дати зараз» до більш усвідомленого вибору: кому дати, скільки дати, навіщо і що відбудеться з цими коштами.
Окреме значення має публічність. У випадку кризових ситуацій, пов’язаних із використанням благодійних коштів, відкритість організації може стати одним із ключових факторів збереження довіри.
Жулинська наголосила, що благодійним організаціям не варто уникати публічного пояснення складних ситуацій. Навпаки – варто показувати документи, пояснювати, як використовувалися кошти, і відкрито відповідати на запитання донорів.
«Довіра до благодійних організацій формується через професійність, експертизу, чесність і прозорість. Люди хочуть розуміти через які інструменти збираються кошти та як ними розпоряджаються. Репутація благодійника чи організації стала одним із ключових активів. Нею можна управляти, але тільки через системну прозорість, регулярну звітність і реальні результати», – зазначила керівниця зі зв’язків з громадськістю ПриватБанку Олеся Жулинська.
Важливим інструментом залишаються також рекомендації від людей, яким довіряє аудиторія. Лідери думок, партнери та представники самих організацій можуть розповідати про результати роботи й таким чином формувати довіру не лише до конкретного фонду, а й до благодійності загалом.
За словами Жулинської, попри зменшення фінансових можливостей частини українців, люди й надалі планують виділяти частину своїх доходів на благодійність. Водночас перед тим, як зробити пожертву, вони дедалі уважніше дивляться на організацію, спосіб переказу, прозорість використання коштів і результат, який отримають від їхньої допомоги.
Саме цю зміну – від простої готовності допомагати до усвідомленого вибору, кому саме довірити свої гроші, – організатори називають одним із ключових викликів для української благодійності.
Від особистого «я знаю цю людину» – до системної довіри
Наступною частиною зустрічі стала експертна розмова «Архітектура довіри: дослідження екосистеми та запит на прозорість». Її модерувала медіатренерка та ведуча телеканалу «Ми – Україна» Олена Цинтила.
До розмови долучилися заступник начальника Волинської ОВА Тарас Шкітер, доктор соціологічних наук, член-кореспондент НАН України та член Ради Центру соціальних змін та поведінкової економіки Сергій Дембіцький, керівниця зі зв’язків з громадськістю ПриватБанку Олеся Жулинська, заступниця голови правління ПриватБанку з питань фінансів Лариса Чернишова, президент Асоціації благодійників України Олександр Максимчук та директорка БФ «АНГАР. Україна» Ольга Валянік.
Модераторка запропонувала почати з простого питання: якщо раніше довіра часто будувалася за принципом «я знаю цю людину, отже, я їй довіряю», то як має працювати довіра до організації, фонду чи інституції, коли благодійність стала масштабною?
Тарас Шкітер наголосив, що сьогодні будь-який скандал із недоброчесною організацією може впливати на сприйняття всього благодійного сектору. Водночас, на його думку, звітність сама по собі не завжди достатня: люди можуть не мати часу читати великі документи, але хочуть знати, що у разі запитання зможуть безпосередньо звернутися до організації та отримати відповідь.
Тому важливою складовою довіри він назвав особисту комунікацію і відповідальність перед конкретною спільнотою. Як приклад Шкітер навів БФ «АНГАР. Україна», представників якого знають у Луцьку та на Волині.
«Якщо всі знають Олю, можна зателефонувати, написати, уточнити, дізнатися», – пояснив він, пов’язуючи довіру також із відповідальністю людей, які працюють у своєму місті й залишаються частиною цієї спільноти.
Ольга Валянік назвала три речі, на яких фонд будує взаємодію з донорами: чесна й відкрита комунікація, системна звітність та відкритість.
У фонді звітують за кожним збором, щомісяця та щороку, а публічні звіти розміщують на сайті. При цьому донор має можливість не лише прочитати звіт, а й поставити запитання, прийти до офісу чи запропонувати спільний проєкт.
За її словами, інституційна довіра формується саме через відкритість, прозорість та можливість отримати чесну відповідь на запитання.
«Ми на власному досвіді переконалися, що прозорість працює не як звітність постфактум. Вона допомагає будувати довіру ще до того, як партнер передає кошти фонду. Коли в тебе є зрозумілі процеси, документи, звітність і можеш показати результат, значно простіше говорити з новими партнерами та масштабувати допомогу», – сказала Ольга Валянік.
Благодійність має бути не спринтом, а системою
Олександр Максимчук доповнив цей перелік ще двома характеристиками – ефективністю та сталістю.
Для благодійної організації, на його думку, недостатньо показати, що кошти були зібрані та витрачені. Важливо розуміти, наскільки ефективно вони використані та який результат дали.
Окремо він звернув увагу на зміну самої культури благодійності. За його словами, сектор поступово відходить від спонтанних зборів і рухається до інституційної, системної благодійності. Йдеться про організації, які мають сталі процеси, професійну команду та здатні працювати не лише під конкретну кризу, а в довшій перспективі.
«Український благодійний сектор за останні роки виріс надзвичайно швидко, і сьогодні перед ним стоїть наступний етап – професіоналізація. Швидкість, з якою волонтерські ініціативи перетворювалися на фонди, не завжди дозволяла так само швидко вибудувати управлінські процеси, фінансову звітність і внутрішні стандарти. Але сьогодні саме ці речі визначають стійкість організації та її здатність залучати нових партнерів», – зазначив Олександр Максимчук.
Для Асоціації благодійників України, яку він представляє, важливими критеріями залишаються прозорість, звітність, ефективність роботи та зрозумілість процесів. Він розповів, що під час відбору заявок на конкурс «Благодійна Україна» експерти проходять через систему верифікації: якщо організація не має необхідної звітності, заявку не допускають далі.
Що може дати банківська система
Лариса Чернишова подивилася на довіру з фінансового боку. За її словами, банкінг і благодійність мають спільну категорію – саме довіру, адже в обох випадках людина передає свої кошти іншій стороні й очікує, що вони будуть використані відповідно до домовленості.
Вона виділила три складові довіри: прозорість, безпеку та відповідальність.
Для донора важливо розуміти, куди підуть гроші, та бути впевненим, що вони перебувають у безпеці, дійдуть до адресата та будуть використані саме з тією метою, заради якої людина зробила внесок.
Чернишова окремо зупинилася на звітності. На її думку, професійний звіт має бути читабельним, змістовним і прозорим, а кожна цифра – підтвердженою.
«Коли фінансові процеси зрозумілі, а головне – безпечні, благодійники можуть зосередитися на головному – допомозі людям. Водночас для самих донорів ми гарантуємо безпеку їхніх внесків, повну прозорість та впевненість у тому, що кошти гарантовано йдуть за призначенням. Наша роль як банку – робити ці інструменти доступними та простими у використанні для всіх учасників процесу», – наголосила заступниця Голови Правління ПриватБанку з питань фінансів Лариса Чернишова.
Інфографіка, за її словами, допомагає зробити звіт зрозумілим, але сама по собі недостатня. Документ має показувати, скільки коштів зібрали, за який період, на яку мету, скільки витратили, кому і скільки перерахували, що саме придбали чи передали та якого результату досягли.
Підтвердженням мають бути банківські виписки та первинні документи. Не менш важливо показувати й сам результат – фотографії чи відео придбаного обладнання, реалізованих проєктів або переданої допомоги.
За словами представниці банку, замовчування результатів збору також може шкодити репутації. Тому комунікація з донорами має продовжуватися і після завершення збору.
У цьому процесі банки можуть бути додатковим каналом комунікації: наприклад, повідомляти через власні соціальні мережі чи push-повідомлення про завершення збору та його результат.
Ще одним інструментом, який, на думку Чернишової, може поступово стати стандартом для сектору, є незалежний зовнішній аудит. Підтверджений незалежним учасником ринку звіт, особливо для великих компаній та міжнародних партнерів, може створювати додаткову основу для довгострокової співпраці.
Волині потрібна не більша кількість правил, а зрозуміла система взаємодії
Окремо учасники поговорили про регіональний рівень – і про те, де саме виникають проблеми між фондами, волонтерами, владою та державними службами.
Тарас Шкітер назвав одним із найбільш вразливих місць обмін інформацією та координацію.
Він розповів, що Волинська ОВА свого часу змінила модель взаємодії з військовими частинами, оскільки раніше запити могли надходити різними каналами – зокрема через особисті знайомства. Натомість зараз визначили зрозумілу модель комунікації.
При ОВА також працює рада благодійників і волонтерів, до якої входять ключові представники волонтерського та благодійного середовища регіону, а також представники поліції, прикордонної та митної служб. За словами Шкітера, це дозволило визначити відповідальних людей від різних структур і спростити комунікацію, зокрема у питаннях проходження гуманітарних вантажів через кордон.
При цьому Шкітер наголосив: роль держави, на його думку, не в тому, щоб втручатися в роботу благодійників, а в тому, щоб створювати умови, за яких усі учасники системи можуть працювати без зайвих перепон.
Ольга Валянік зі свого боку пояснила, що «АНГАР. Україна» від початку будувався як системна організація. У фонді запровадили CRM-систему, розподілили функції між відділами та вибудували робочі процеси за принципами, які використовують у бізнесі.
Цей підхід стосується і фінансування адміністративної роботи. Фонд використовує окремий інструмент для збору коштів на операційну діяльність, розуміючи, що для стабільної роботи організації потрібні ресурси не лише на безпосередню допомогу, а й на підтримку всієї системи.
Довіра не скасовує контролю
Окремою частиною розмови стала дискусія про межу між довірою та державним контролем.
Олександр Максимчук не погодився з тезою, що держава взагалі не має контролювати благодійний сектор. На його думку, контроль і довіра мають існувати одночасно: держава повинна мати механізми контролю, але водночас створювати зрозумілі правила, за якими можуть працювати благодійники, банки та податкові органи.
Він також говорив про необхідність законодавчих інструментів, які могли б посилити системну філантропію та довіру до організацій, що відповідають певним критеріям прозорості, звітності та тривалості роботи. Як приклад Максимчук навів практику інших країн, де існують механізми підтримки соціально значущих благодійних організацій.
У цій логіці довіра не означає відмову від перевірки. Навпаки – вона стає результатом зрозумілих правил, підтверджених цифрами, документами, репутацією та послідовною роботою.
Саме тому тема «архітектури довіри» на зустрічі виявилася ширшою за питання того, чи варто донатити конкретному фонду. Йшлося про те, як зробити так, щоб благодійність могла масштабуватися, не втрачаючи довіри: коли донор розуміє, кому передає гроші, фонд може показати результат, банк забезпечує фінансову інфраструктуру, а держава та інші інституції мають зрозумілі точки взаємодії.
Учасники фактично говорили про перехід від благодійності як реакції на термінову потребу до благодійності як системи, здатної працювати довго. І в цій системі довіра – це сукупність процесів, які можна побачити, перевірити й пояснити.
Від розмови про довіру – до донату в реальному часі
Завершили зустріч практичною демонстрацією одного з інструментів, про які говорили під час дискусії, – «Конвертів» ПриватБанку.
Керівник благодійного фонду ПриватБанку Антон Дорожан розповів, що сервіс поєднує три функції: заощадження, донати та інструменти для підвищення фінансової грамотності.
За його словами, клієнти, які користуються «Конвертами», активніше користуються банківськими послугами та більше накопичують коштів. Окремо Дорожан розповів про те, як користуються сервісом різні групи клієнтів, зокрема про популярні цілі накопичень.
Окремий формат «Конвертів» банк створив для благодійних фондів і громадських організацій. За словами Дорожана, організація може за кілька кліків створити збір, а в межах однієї організації – до 300 окремих «Конвертів» для різних цілей.
«АНГАР. Україна» також використовує цей інструмент для цільових зборів та адміністративної діяльності.
Аби показати, як це працює на практиці, просто під час заходу Антон Дорожан створив новий «Конверт» для збору коштів на потреби луцької лікарні.
Йдеться про ламінарні бокси – додаткове обладнання для лабораторії. Частину обладнання, за словами Дорожана, лікарня вже отримала, ще одна частина виготовляється в Європі. Новий збір мав доповнити суму, необхідну для придбання обладнання.
Учасникам зустрічі показали процес створення збору в режимі реального часу: від формування мети до запуску «Конверта» та перевірки банківським комплаєнсом.
Після створення збору організатори вивели на екран QR-код і запросили присутніх долучитися. Донатити можна було будь-якою сумою – не лише клієнтам ПриватБанку, а й власникам карток інших банків.
«Маленьких донатів не буває», – прозвучало під час інтерактиву.
QR-код можна було відсканувати камерою смартфона, після чого перейти за посиланням та зробити внесок. Загалом вдалося зібрати близько 5 тисяч гривень.
Завершили демонстрацію розіграшем мерчу ПриватБанку серед донаторів. Одна з учасниць, яка долучилася до збору, виграла футболку, яку, як пояснили організатори, не можна придбати – її можна було отримати саме через участь у благодійній активності.
Так завершилася зустріч, присвячена «архітектурі довіри»: після розмов про прозорість, звітність, фінансову безпеку та системність учасникам показали конкретний механізм, за допомогою якого можна одразу перейти від обговорення до допомоги.
Читайте також:
- Еко
«Ноосфера» розпочала шостий антарктичний сезон: які дослідження запланували українські полярники
- Еко
На дні Каховського водосховища верби виросли до дев’яти метрів: науковці досліджують нову екосистему
- Історія
На Полтавщині завершився масштабний етап геофізичних досліджень Більського археологічного комплексу
- Еко
Фахівці дослідили поселення мідії у Тилігульському лимані
- Еко
На Херсонщині виявили вид хижих комах, раніше не відомий для фауни України