Даст іст фантастіш: луцьку «Едельвіку» консультувала німкеня, яка працювала у 52 країнах світу

13 Квітня 2019, 17:39
6372

Єві Гілерс 68 років і вона конструктор одягу.

Жінка – членкиня організації «Служба старших експертів» (SES), що об'єднує понад 12  тисяч висококваліфікованих фахівців пенсійного віку, готових на волонтерських засадах надавати консультаційні послуги малим і середнім підприємствам. Знайти такого фахівця і запросити до себе у компанію місцеві підприємці можуть за посередництва Волинської торгово-промислової палати.

Більше про SES читайте: Німецькі пенсіонери приїхали консультувати волинських підприємців

Експертка зізнається, що останнім часом у рідній Німеччині проводить значно менше часу, ніж поза її межами. Понад 200 днів на рік вона живе за кордоном: консультує компанії з пошиття одягу по всьому світу.

Єва одразу ж наголосить: вона не  дизайнерка, а саме конструктор. Її профіль – креслити та кроїти. Хоча останнім часом створювати креслення від руки доводиться дедалі менше – усе за допомогою комп’ютерних програмах. Саме цьому – сучасним технологіям у створенні одягу – німкеня навчала працівників волинської компанії «Едельвіка», яка чекала на Єву Гілерс два роки.


 

 Єво, розкажіть кілька слів про себе, звідки ви, ким працюєте?

 Я народилася у 1951 році, все життя провела в індустрії одягу. Отримала в цій сфері освіту, закінчила магістратуру в найбільшому університеті на той час, де давали таку спеціальність. Якийсь час викладала в університеті.

 Яка була ваша перша робота?

 Моя перша робота була за фахом у німецькій компанії. Я працювала там лише один рік, після цього я щороку працювала в новій компанії, аби навчитися якомога більше. Згодом працювала в різних країнах, на різних підприємствах і щоразу отримувала нові знання про паперові викройки, роботу з тканинами.

 Поясніть, яка саме ваша роль у виробництві одягу? Ви придумуєте фасони?

 Ні, це робить дизайнер. Я не дизайнер, а конструктор одягу, технолог. Я допомагаю дизайнерам зробити якісний одяг, це моя тема. Я ніколи не малювала олівцем. Усі креслення – на комп’ютері, нічого не роблю руками. Маю на увазі, що кожну лінію, геть усе на викройці готую через комп’ютер. Ви чули щось про четверту промислову революцію?

 Це щось пов’язане з 3D-моделюванням?

 Саме так. Це те, що відбувається зараз, увесь процес вироблення одягу стає автоматизованим. А ще окремі відділи компанії зі створення одягу не можуть існувати окремо. Все поєднується, увесь процес. Я не можу працювати сама по собі, а ти – сама по собі. Якщо ми працюємо над одним проектом, ми маємо постійно комунікувати. Ми мусимо весь час говорити.

 Ви виконуєте технічну роботу, дизайнери – творчі люди. Вам не важко знаходити спільну мову?

 Я працюю таким чином: спочатку вивчаю усе про нове замовлення, шукаю шляхи, аби вдосконалити кінцевий продукт. Зараз над кожним проектом працює ціла команда людей: ми маємо зробити продукт від А до Я: від ескізу до маркетингу. Зараз є комунікація. 20 років тому було складніше: кожен робив по-своєму і кінцевий продукт не всіх задовольняв. Тепер комунікація – на кожному етапі виробництва. Це дуже добре. Це глобалізація.

 А бувало так, що дизайнер ставив незрозумілі завдання?

 Так. Але ми після того багато говорили, говорили, говорили. І знаходили якесь рішення. Завжди.

1

 

 Коли-небудь доводилося відмовлятися від роботи через неправильно поставлене завдання?

 Головне – знайти порозуміння між тими, хто придумує і тими, хто виготовляє. Від цього залежить, чи купить споживач ваш товар. Це означає, що дизайнер повинен пояснити кожну лінію, кожну складку, кожен виріз. Це все записується. Далі ми, конструктори, малюємо 2D-модель товару. Потім готується паперова викрійка для різних розмірів. Якщо усіх все влаштовує – запускаємо вибіркове виробництво, ми називаємо це «попередній зразок». Далі команда радиться: чи справді вийшло те, чого прагнули на початку. Ми можемо змінювати, коригувати виріб. Потім настає повноцінне виробництво.

 Який етап найскладніший?

 Команда не втрачає пильності весь час: від створення ескізу до повноцінного виробництва. Зараз незадоволений покупець не буде мовчати. Якщо він купив браковану футболку, то понесе її назад в магазин, вимагаючи повернути гроші. Контролювати треба усе.

Ви взагалі коли-небудь задумувалися, скільки подорожує одяг перед тим, як потрапити у вашу шафу? Від фабрики до магазину ваші джинси проїжджають тисячі кілометрів, насправді. Їх виготовляють в США, Африці, Китаї, Пакистані.

Читайте також: Традиції на експорт: як німецькі донори допомогли шацькій коровайниці

 Ви казали, що працювали у  різних країнах. Де саме? І що ви там робили?

 У 1998 році в мій дім прийшли представники однієї компанії, яка шила пальта. Вони прийшли і сказали: «Нам потрібна твоя допомога! Але їхати треба аж у Китай  виробництво там». Я до того ніколи не була в Китаї. То була моя перша закордонна робота.

З 2012-го я є членкинею організації SES. Моя перша поїздка в рамках програми організації була в Пакистан. Тепер в Китаї я буваю щороку. В Бельгії була чотири рази, в Бангладеші… Здається, 25 разів я була в Бангладеші. Це найчистіша країна, яку мені доводилося бачити. Я їжджу, консультую різні підприємства за своїм профілем. Всього працювала у 52 країнах світу.

 А в Україні ви вже були?

 Ні, це вперше. Я приїхала сюди, аби протягом  трьох тижнів консультувати підприємство «Едельвіка» у Луцьку.  

 Три тижні – це достатньо, аби проаналізувати роботу підприємства і дати поради?

 Три тижні це я фізично тут. Насправді співпраця починається набагато раніше. Бувши вдома, в Німеччині, я готувалася до приїзду в України, готувала нові ідеї. Знаєте, я взагалі щороку готую нову програму, адже все змінюється, треба йти в ногу з часом. А час тут – це лише перший крок у змінах на виробництві. Я не можу стояти тут три тижні і потім в один день змінити все. Зміни потребують часу, я лише показую компанії, куди рухатись, направляю їх.

 А як вас прийняли у Луцьку?

 Коли я вперше дізналася про «Едельвіку», почала розбиратися: що вони роблять і як працюють. Я можу говорити лише про конструкторів одягу, бо я цим займаюся. Працівники того підприємства мають дуже високий рівень знань про викрійки, справді. Я їм говорила про інновації у цій сфері. Це те, чому я навчала компанію. Мені сподобалося там працювати, бос цієї компанії дуже відкритий до змін, це чудово.

 А як вам одяг, який шиє «Едельвіка»?

 Автентичність – це чудова ідея, це виглядає гарно. «Едельвіка» добре розвивається, у них багато обладнання, якісні матеріали. До речі, хочу відзначити матеріали. Вони справді хорошої якості і не є дешевими.

 Ви працюєте з різними країнами. Чи мали ви досвід роботи з таким видом одягу – з вишиванками?

 Так, я колись працювала в компанії, яка робила трохи вишиті товари, але не настільки. Але це було інше. Вишивка в Німеччині не настільки модна. Але, я думаю, це традиційно для України. Тому для мене це була особлива відповідальність. Але зазначу, що я нічого не можу радити в вишивці, я працювала лише з людьми, які займаються викрійками.

 Ви подорожували по всьому світу, працювали в різних проектах та компаніях , чи не боялися вони, що ви вкрадете якусь ідею і втілите її в іншій країні?

 В мене є загальна програма, яку я оновлюю щороку. Вона універсальна, пропоную її усім компаніям, в які приїжджаю для консультації. Якщо взяти жінок з Європи та, наприклад, Африки,  то вони абсолютно різні. Тому під кожну компанію, під їх товар треба підлаштовуватися.

Але ніколи не буде такого, що я підготувала зразки для України, а завтра поїхала і представила їх в Молдові, авжеж  ні. Це секрет. Я не можу робити одне і те ж для двох компаній.


 

 Були якісь курйози під час поїздок за кордон?

 Одного разу в Казахстані мій приїзд не був успішним. Там була жінка, вона дочка власника компанії, вона не мала жодних знань про викрійки і вона придумала деякі речі... вони були дуже дурні.  Я сказала, що не можу підтримати такі рішення і поїхала додому. Це лише раз були такі проблеми, а зазвичай, коли я їду, мені кажуть: “Повертайся!” 

 

Тетяна ПОЛУЕКТОВА

Іванна ШУБА

Фото Олесі САЄНКО

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024