«На Волині - добрі люди», – інтерв’ю зі «слугою народу» Ігорем Лісовським

24 Липня 2020, 10:00
9827

Ігор Лісовський – нове обличчя у волинській політиці.  Шість років тому він, успішний бізнесмен, остаточно перебрався до Луцька із Донецька, втративши там бізнес, нерухомість, знайомства та добрячий відрізок простого і зрозумілого життя.

Ми прогулялися з ним Центральним парком імені Лесі Українки, одним із його улюблених місць у Луцьку, та поговорили про життя, секрети бізнесу і особливе «волинське» повітря.

***

 Ігорю Миколайовичу, Ваше ім'я публічно вперше прозвучало на Волині під час пресконференції голови Волинського обласного осередку політичної партії «Слуга народу» Валерія Стернійчука. Це було наприкінці червня цього року. Він тоді охарактеризував Вас як бізнесмена, вихідця з Донеччини і уже волинянина. У вільному доступі інформації про Вас мало. Розповісте трохи про себе?

– Народився у 1966 році в Донецьку. Отримав вищу освіту інженера за спеціальністю «технологія організації громадського харчування» у Донецькому  інституті радянської торгівлі. Вибрав цю сферу не просто так, у ній працювала моя мама, вона, до речі, закінчила цей же інститут і факультет. Після навчання я працював за спеціальністю у кількох закладах громадського харчування міста. Вивчав цю сферу, набирався досвіду, розвивався і мріяв відкрити колись свій ресторан.

Така можливість випала  у 1994 році. Мій перший ресторан називався  «Старий Томас» і був одним із кращих у місті. Можливо, навіть найкращим у той час.  Роки були непрості, ми ризикували, але  ви ж знаєте, хто не ризикує, той не п’є шампанського!  У мене була певна база досвіду і бачення, яким буде мій заклад, а далі – багато роботи. На той час сфера громадського харчування розвивалася, але все одно була ближчою до радянського зразка. Мені ж хотілося створити європейський заклад. І все вийшло.

Після того я організував мережу з ресторанів, кафе. Був нічний клуб.  У ньому, до слова, розпочинав свою сценічну кар'єру Олександр Ревва - він працював у нас ведучим розважальних шоу. Згодом я освоїв інші напрямки бізнесу, у сфері побутового обслуговування. Знаєте, все це мені дуже подобалося тоді і подобається й досі.


– У 2010-му році Вам зробили пропозицію попрацювати на Волині. Як почалася ця співпраця?

– Я займався бізнесом переважно на Донеччині, але вважався добрим спеціалістом в організації харчових технологій загалом у країні. І тому місцеві інвестори з Волині запросили мене попрацювати на Рожищенський консервний завод, коли його взялися відроджувати і потрібно було налагодити виробничі процеси. Це сталося якраз у 2010 році, коли я вперше приїхав на Волинь. Ідея була в тому, щоб налагодити переробку овочів та ягід Волині. Грандіозний проект, пов’язаний із переробкою продукції селян – морква, чорниці, яблука, і все інше, чим багата волинська земля. Нам це вдалося. Зокрема, виробляли, якщо пам’ятаєте, соки.  Торгова марка «Персона» вважалася однією з кращих на українському ринку завдяки своїй екологічній чистоті, гарному смаку і вишуканій упаковці. До речі, то було скло, а не пластик.

Менеджмент заводу мав усі шанси вийти з експортом на європейський ринок, проте згодом у них почалися проблеми. Там було і банкрутство банку-кредитора, і тиск податківців. Скажімо, комплекс проблем, через який виробництво зупинилося. Справу до цього часу розглядають господарські суди і що буде далі - невідомо. Але завдяки цьому заводу я познайомився з  Волинню і її мешканцями. А коли у 2014 році на Сході почалася війна і я втратив майже усе, що нажив там, то прийняв рішення переселитись саме сюди. Мені тут подобається, тут добрі люди. Через два роки після переселення, у 2016 році, я познайомився з майбутньою дружиною Юлією. Познайомився і наступного ж дня запропонував жити разом (сміється – авт.). Тут народився наш із нею син, сюди ж переїхали мої діти від першого шлюбу, які  уже на Волині народили і своїх дітей.

– Ви пам’ятаєте той момент, коли вперше приїхали до Луцька? Які це були враження?

– Найперше, звичайно, природа і екологія дуже відрізняються. Там - степова зона, тут - Полісся, край озер та лісів. Перше, що мене вразило, коли вийшов з машини, то солодке повітря. Я завжди про це кажу, що народжені на Волині цього не відчувають, але воно солодке.

– А в Донецьку яке повітря?

– Рідне. Але з гірчинкою.  Потужна промисловість, металургійні заводи – екологія дуже страждає. А Волинь натомість – легені України.

Читайте такожЯк переселенка з Донецька відродила в Луцьку збанкрутіле підприємство

– Чи важко було адаптуватися на Волині?

– Не важко, просто місто значно менше. Як я жартівливо кажу – без трамваїв і «McDonald`s» (сміється – авт.). Але мені тут дуже подобається – тепло, затишно, комфортно. Дуже швидко адаптувався. Тим паче, місто зараз так розвивається! 10 років тому був один пристойний заклад - «Адреналін», до якого було складно доїхати.  Тепер – мережа насичена цікавими та високої якості обслуговування об'єктами. 

Ми любимо із сім’єю відпочивати на Шацьких озерах, часто гуляємо пішохідною вулицею Лесі Українки, дуже подобається тут,  в Центральному парку. Взагалі, і на Волині, і в Луцьку багато красивих місць. Буває, їжджу ловити рибу, якось 8-кілограмового коропа зловив! А ще були і сомики, і щуки. Дружина теж дуже любить рибалити, часом такий спортивний інтерес вмикається, що може допізна з вудочкою засидітися (сміється – авт.).

– А готує рибу хто?

– Зазвичай рибою я займаюся, та й загалом люблю готувати. До того, як створив тут сім’ю,  часто харчувався у закладах, а потім «дорвався» до домашньої кухні і часто дивую дружину. Дуже люблю борщ: і готувати, і їсти. У нас такий сімейний рецепт волинсько-донецького борщу вийшов: багато буряка, багато томату і капусту додаємо в кінці приготування, щоб вона була трохи недоварена, так зване al dente.

– Від смачного повернемося до справ. Якщо порівнювати можливості для бізнесу, то де простіше його вести: у Луцьку чи в Донецьку?

– Проблеми є завжди і всюди. Різниця,  що тут 70 кілометрів до кордону з Європою, а в Донецьку стільки ж - до кордону з Росією. Тут більше європейської культури, вона проглядається навіть в організації закладів харчування. Водночас, у Донецьку більше можливостей для великого бізнесу, оскільки більше зосереджено інвесторів і грошових потоків. Принаймні, так було у довоєнну епоху.

На Волині складніше почати власну справу, тут переважає малий і середній бізнес, а домінуюче сільськогосподарське виробництво - дуже ризиковане.  Там ряд факторів - і застарілі технології, і  кліматичні зміни, і відсутність стартового капіталу.  Але так не має бути, сюди мають прийти гроші з державних програм підтримки, приватні інвестиції.

– Якби до вас прийшов зовсім молодий бізнесмен, який тільки розпочинає власну справу, то які б поради Ви могли б йому дати?

– Перше і головне – ризикнути. Розуміти, чого ти хочеш, але зважитись, а потім не боятися і вперто йти до досягнення своєї мети. Друге – бути чесним щодо себе, своїх партнерів і держави. І третє – на початку все контролювати самому.

Читайте також«У нас навіть духовки вдома нема»: як луцьке подружжя відкрило пончикарню

– Є такий момент, коли розумієш, що бізнес уже самостійно працює і можна лише віддалено контролювати якісь моменти?

– Так, є.  В таких питаннях головне самому все налаштувати, перевірити багато разів і зібрати таку команду професіоналів, на яку безпечно все залишити.  У мене принцип: якщо я працюю з людьми чесними, розумними та енергійними, то я їм повністю довіряю. Але якщо чесність поступається в якийсь момент розуму та енергійності, то це рано чи пізно зіграє злий жарт. Я стараюся оточувати себе передусім чесними людьми.

– На Волині зараз офіційно близько 3000 внутрішніх переселенців. Чи підтримуєте з ними зв'язок?

– Так. Ми багато спілкуємося, ділимося всім. За моєю рекомендацією уже кілька сімей, які шукали нове місце для життя, переїхали на Волинь. Уже дехто й будинки тут побудував, усі задоволені. Також знайомимось і контактуємо з іншими родинами. Ми – як община, бо нас об'єднала одна біда.

– Незабаром - місцеві вибори. Обласний осередок партії «Слуга народу», до ради якого Ви входите, братиме у них участь. Якщо Ви особисто здобудете мандат довіри від волинян, чим першочергово плануєте займатись?

– Буду опікуватись сферами, де маю особистий досвід і професійні знання. Звісно,  що буду підтримувати переселенців, допомагати їм адаптуватись у волинські реалії. І зрозуміло, що пріоритетним напрямком стане підтримка і розвиток малого та середнього бізнесу на Волині.

Читайте також: Равлики, авторські сири та солодощі: як на Волині творять свій продукт





 

 

Юлія ФІНКОВСЬКА

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024