«Я до останнього відмовлявся від політичної діяльності, але «Слуга Народу» таки переконав», – Олександр Сачук. ІНТЕРВ’Ю
Про свої досягнення Олександр Сачук говорить скромно та стримано, хоч має величезний управлінський досвід. Працював у торгівлі, був системним адміністратором, фінансовим директором, навчав дітей інформатики. Чоловік по натурі – організатор з математичним складом розуму.
Зараз Олександр – один із помічників народного депутата Валерія Стернійчука, голови Волинського обласного осередку партії «Слуга Народу». Зізнається, що раніше політикою мало цікавився і сторонився як чогось чужого і незрозумілого. Не хотів і до останнього відмовлявся від пропозицій. Тож він – справжнє «нове обличчя», дотепер не давав жодного інтерв’ю.
Бізнес.Район дізнавався з перших уст, чим живе Олександр Сачук, які має амбіції і що цікавого може запропонувати волинській громаді.
– Олександре, про Вас і Ваше життя інформації мало. Ви близько року допомагаєте в роботі нардепу Стернійчуку і на часі, разом з Ігорем Лісовським, є співголовою обласного штабу з місцевих виборів політичної партії «Слуга Народу». А чим займалися раніше і як прийшли в політику?
– Працював я у різних галузях і почав ще під час навчання. Освіта у мене вища юридична, але за спеціальністю я пропрацював лише три місяці на третьому курсі. Одразу зрозумів, що мій розум більше заточений до точних наук. Але я довчився. Це було платне навчання, яке фінансували мої батьки за їхнім наполяганням. Я їх не підвів – диплом отримав. Не скажу, що він мені зайвий у житті, але подальший досвід здобував самотужки в іншому напрямку.
Майже 11 років життя віддав мережі компаній «Фокстрот». Там, власне, і познайомився з Валерієм Стернійчуком. Одразу побачив, що ця людина випромінює позитив, а мені такі подобаються. У Фокстроті я пройшов шлях від продавця-консультанта до керуючого магазином.
Досвід роботи у торгівлі також включає мережу продуктових магазинів 7/23, регіональне менеджерство у «Вухо.ком» (Волинська і Рівненська область). Працював в «Адреналіні» директором кінотеатру, у «Порт Сіті» – заступником директора, фінансовим директором в «Адреналін Сіті».
А потім мене таки переконав «слуга народу» Валерій Стернійчук. Я допомагав йому на президентських і парламентських виборах. Займався організаційним напрямком. Та й зараз мій профіль – організація та аналітика. І мій попередній досвід у цьому дуже допомагає.
Справа в тому, що я на «коротку руку» з комп’ютером і вмію добре оперувати величезними обсягами інформації. Так склалося. Персональний комп’ютер вдома з’явився рано. Навики були. Потім, у торгівлі, довелося мати справу з довжелезними номенклатурними переліками. Тепер ту всю аналітику, яку хтось буде олівчиком сидіти вибирати, я роблю швидко і якісно. У мене був навіть такий період, що я навчав цьому дітей у школі. Це була регіональна комп’ютерна школа, яка вела індивідуальні класи. За невелику додаткову батьківську плату дитина вечором ходила на заняття два рази в тиждень і вчилась за спеціальною програмою. Для мене це було в позаробочий час, а основний я тоді віддавав державному науково-виробничому центру екологічного та аерокосмічного моніторингу (було й таке, працював там чотири роки системним адміністратором).
– Вашого колегу Павла Горошкевича з Володимира-Волинського надихнула йти в політику промова Зеленського в новорічну ніч. А що спонукало вас?
– Відверто кажучи, я до останнього відмовлявся. І з першого разу Валерію Олександровичу мене вмовити не вдалося. Він мене переконав із другого чи навіть третього разу. Політика – це для мене було щось чуже, я не хотів брати участі у тому, в чому не мав поняття. Але у 2019 році, в ході президентських і парламентських виборів, я все більше в неї заглиблювався. З часом прийшло чітке розуміння, що потрібно щось робити, змінювати. А перекладати відповідальність на плечі інших я не звик. Якщо не ти, то хто?
Читайте також: Вітаміни з доставкою: як волинські фермери збували органічні овочі в карантин
– Ви як корінний лучанин маєте знати проблеми міста. Що треба міняти у Луцьку, аби в ньому стало жити краще?
– Нещодавно я був у родичів дружини, в Зимнівській ОТГ біля Володимир-Волинського. У всіх школах ОТГ, у тому числі в тому селі, де я був, використовують електронні дошки. Наголошую, це - сільська місцевість. А чому їх нема у всіх луцьких школах? Якщо село змогло, чому місто не може? Думаю, що тут справа не в грошах, яких постійно і в усіх бракує, а в підходах і, можливо, якихось схемах. Можливо, вони мають корупційну складову. Треба розбиратись. Так чи інакше, луцькі діти достойні найкращих умов навчання, найпередовіших технологій.
Я розумію, що на місцевому рівні на якість загальної освіти особливо не вплинеш: є навчальні плани, методички, рекомендовані підручники і багато чого іншого. Але стан приміщень, у яких вчаться діти, міська влада мусить контролювати. Є, приміром, тринадцята школа у Луцьку. Вона зараз незрозуміло як – буде дітей набирати чи ні? Там добудували новий корпус, але між старим і новим корпусом треба ходити через вулицю. Взимку хтось із дітей вдягне куртку, а хтось ні. Це ж не рівень міста Луцька!
Приміщень для діток у нас тотально не вистачає. У Луцьку, ви ж знаєте, нелегко записатися в дитячий садочок. А по області – це взагалі проблема, особливо в селах.
– Видно, що вас справді хвилює тема освіти. У вас є діти?
– У мене двоє синів. Старшому – десять, а меншому чотири. Менший пішов у садочок лише тому, що уже за тиждень після його народження я зареєструвався в електронній черзі, а потім наполіг, щоб її дотрималися.
– Ви досить довго працювали у сфері торгівлі. За Вашими спостереженнями, чи легко у Луцьку вести малий і середній бізнес?
– Я вважаю, що навіть великому – дуже складно. Особливо тепер, в період карантинів і світової економічної кризи. Держава повинна підтримувати на достатньому рівні і малий, і середній, і великий бізнес. В першу чергу, звісно, треба прибрати тиск з боку правоохоронних органів і дозволити запрацювати механізмам ринкової конкуренції. Без корупційних чи інших «сірих» схем на тендерах, без рейдерських захоплень, без кулуарних домовленостей. Чесно і прозоро.
Водночас, лише цього буде мало. Держава повинна стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу фінансовими програмами, доступністю кредитування, спрощенням регуляторних процедур, змінами в землевпорядкуванні, навіть - системою короткострокових пільг по сплаті оренди чи податків. Усе треба ретельно аналізувати і бачити перспективу не одного дня, а на кілька років вперед. Без платника податку нема бюджету. Нема бюджету - нема розвитку. Тому створити робоче місце чи дати людині можливість самозайнятості – то в першу чергу.
Особливо гостро ця проблема стоїть для сільської місцевості і аграрного сектору. А він на Волині – потужний. Зайнятість у ньому специфічна, дуже ризикована, бракує стартового капіталу на техніку з обробітку землі, на якісне насіння, сучасні холодильні установки і багато чого іншого. Та навіть взяти кадастровий номер і оформити право власності на землю не кожному вдається!
Я виріс у Луцьку, але, мабуть, як кожен, маю багато родичів у навколишніх селах. То знаю ці проблеми не з газет. Молодь втікає, старші люди живуть на жебрацьку пенсію, а земля заростає бур'янами. І вже як фінансист, розумію, чому так складалося в Україні десятки років поспіль. Це однозначно треба змінювати. Ринок сільськогосподарської землі, завдяки Президенту України і монобільшості «Слуги народу» поступово відкривають. Але це – лише перший крок. Тепер треба наповнити цей процес фінансами. Тоді селянин стане реальним, а не паперовим власником своєї землі, яка повинна приносити прибутки, а не бути тягарем.
– А як Ви сприймаєте критику? Вона ж – постійний супутник публічних людей?
– Взагалі я самокритична людина. Але критика буває різною. Є доброзичлива, а є зовсім зла. Якщо критика конструктивна, то я тільки за неї. Вона допомагає побачити себе зі сторони і виявити, можливо, якісь свої слабкі сторони і над ними попрацювати.
– Можливо, є речі, які б ви вже хотіли в собі змінити?
– Багато над чим я вже у собі попрацював. Але до цього часу є питання щодо тайм-менеджменту. Зараз пора дуже гаряча, потрібно багато що встигнути і правильно розподіляти час. Наприклад, я – жайворонок, тож мені краще працювати зранку. Приїхати на роботу раніше на годину-дві, ніж потім сидіти допізна.
– Скоро місцеві вибори. У Вас цікавий і різноплановий життєвий досвід. Куди будете балотуватися? У якій комісії себе бачите?
– Я ще не вирішив остаточно. Або обласна, або міська рада. На посаду міського голови точно не претендую, бо оцінюю тверезо свої можливості (сміється – ред.). Спробую спочатку рядовим депутатом, а там видно буде. Може, з часом мої амбіції зростуть...
Світлана КИРИЛОВА
Фото Ірини КАБАНОВОЇ
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром