Як я готувала апетитну шаурму з волинських продуктів. СПЕЦПРОЄКТ

Редакція Бізнес.Району розпочинає спецпроєкт #їмо_своє!, де ми будемо розповідати про виробників Волині та Рівненщини. Наші журналісти будуть готувати страви, у склад яких повинні входити продукти, вирощені або виготовлені чи розфасовані на території Великої Волині.

За умовами проєкту, якщо для рецепта не знайдеться відповідного складника з локальною пропискою, страву доведеться готувати без нього. Яким буде смак, дізнаємось наприкінці кожної публікації.

Методом жеребкування першу страву отримала редакторка інтернет-видання Бізнес.Район Світлана Кирилова. Вона має приготувати домашню шаурму. Далі – розповідь від першої особи.

Королева фастфуду

Шаурма – улюблена страва всіх мандрівників і студентів. Вона суперпоживна, адже складається з м'яса, овочів, смачних соусів і хрусткого лаваша. Примандрувала шаурма до нас із Сирії приблизно сто років тому, але вже встигла здобути визнання багатьох.

Звісно, шаурму, яку продають у вуличних кіосках, важко назвати дієтичною, адже в її складі може бути надто багато жиру, або того ж самого майонезу. Проте, у нас завжди є можливість приготувати цю смачну страву вдома.

З чого зазвичай готують шаурму: у лаваш загортають смажену курку або баранину, додають овочі (капуста, огірок, морква, помідор, цибуля – хто що любить), все це щедро змазують часниковим і томатним соусами. Лаваш загортають і обсмажують на грилі або пательні. Соусів обов’язково має бути два, аби ви повністю відчули канонічний смак соковитої шаурми.

Складники, на перший погляд – дуже прості. Але чи зможу я знайти ці продукти від волинських і рівненських виробників?

Неочікуване фіаско номер один

«Що ж тут важкого», – подумала я, коли отримала своє завдання. Вирішила піти одразу у великий супермаркет, аби купити все в одному місці, витративши мінімум часу і зусиль на пошуки. Найближчий до мене супермаркет з широким вибором продуктів – «Наш Край» на Шевченка, 11.

Список покупок був таким:

• Куряче філе (1 штука)
• Капуста молода (1 головка)
• Огірки та помідори (теж по 1-2 штуки)
• Часник (1 головка)
• Цибуля синя (1 штука)
• Кетчуп
•  Майонез
• Кефір
• Лаваш

Знаючи, що «Наш Край» тісно співпрацює з місцевими виробниками, я без вагань поклала в корзину куряче філе, яке сюди везуть з Нововолинська або Володимира-Волинського. Також швидко знайшла на полицях кетчуп і майонез від бренду «Торчин».

Кефір обрала від торгової марки «Угринів Молоко», бо точно знаю, що його виготовили в Угринові Луцького району.

Куди ж без спецій? Аби куряче філе вийшло ароматним і соковитим, я взяла деякі приправи, виготовлені під брендом «Нашого Краю». До того ж мене привабила невелика ціна на ці спеції. Потужності виробництва знаходяться у Гощі на Рівненщині, тому – все за правилами.

Далі потрібно було знайти лаваш волинського виробника. Тут у мене мало не стався фейл – задовго до походу в магазин я знала, що ПрАТ «Теремно хліб» виготовляє лаваші й була впевнена, що печуть їх у Луцьку. Але на упаковці зазначено, що потужності виробництва цього продукту знаходяться у Бердичеві (Житомирська область). Лаваш просто печуть на замовлення «Теремно». Тому для експерименту він, на жаль, не підійшов.

На полиці з лавашами знайшла «Вірменський цільнозерновий» від ТзОВ «Волиньагропродукт», виготовлений в Ківерцях. Годиться!

Цибулю і часник від волинських виробників теж відшукала у «Нашому Краю». А от з іншими овочами вийшло невелике фіаско. Виявляється, помідори, капусту та огірки від волинського чи рівненського виробника зараз проблематично знайти у супермаркетах, та й на базарі теж. Причина – не сезон (невелике уточнення: матеріал готували у середині квітня, – ред.).

Як розповіла Вікторія Матвіюк, менеджерка з корпоративної соціальної відповідальності та зв’язків із громадськістю мереж «Наш Край» та SPAR, ті молоді овочі, які  є в супермаркетах навесні – імпортні. Тому що на Волині так рано майже нічого не виростає і тут немає тепличних господарств, які постачають овочі в супермаркети. Найближчі до нас теплиці у Зорі (Рівненщина) і Сокалі (Львівщина). 

«Огірки приїжджають до нас із Сокаля, помідори з Туреччини, капуста з Албанії або Македонії. Постачальники змінюються залежно від сезону. І волинські овочі у нас будуть уже влітку», – зазначила Вікторія Матвіюк.

Що ж, вирушаємо далі на пошуки овочів, аби наш їстівний пазл склався лише з продуктів, виготовлених на території Великої Волині.

Ще одне місце, де можна знайти волинські овочі – луцький магазин «Біо Агро Еко Маркет» на Набережній. Торік я писала про нього і дізналася, що власник Сергій Дятел тісно співпрацює з місцевими аграріями.

Читайте також: Вітаміни з доставкою: як волинські фермери збували органічні овочі в карантин

Тут мене ощасливили: огірки і капуста волинські – є! Огірки сюди привозять із Костюхнівки Маневицького району, а «пекінку» – із Підгайців Луцького району. 

А от помідорів волинських не було, бо вони у нас так рано не виростають. На той час у «Біо Агро Еко Маркеті» можна було купити помідори тільки з Житомирщини.

«Свіжих помідорів з Волині ще немає і не буде півтора-два місяці. Огірок вже є, бо він швидше росте. Від початку посіву проходить 42 дні, поки з’явиться плід. Помідору потрібно понад сто днів, щоб вирости», – пояснив власник магазину Сергій Дятел.

Тому моя шаурма, на жаль, буде без помідорів. Натомість покладу більше кетчупу і додам пікантності органічною мікрозеленню редиски, яку теж придбала у «Біо Агро Еко Маркеті».

Неочікуване фіаско номер два і фінал

Приготування їжі – це завжди цікавий процес, навіть трішки схожий на медитацію. Коли я готую, мозок відпочиває і отримує естетичне задоволення. Щоправда, не тоді, коли правильно загорнути лаваш виходить із третього разу.

Для своєї домашньої шаурми я підготувала такі складники:

• Дрібно нарізала та обсмажила з базиліком і карі куряче філе.
• Нашаткувала капусту
• Нарізала соломкою огірки
• Нарізала синю цибулю (але на фото вона забула потрапити)
• Зробила часниковий соус (кефір змішала з майонезом, додала вичавлений часник).

 Читайте також: Фудбренди з Демидівки: як снеки та хрін стали сувенірами

Лаваш спочатку злегка змазала часниковим соусом і кетчупом. Скраю виклала смажену курку, потім огірки, капусту, цибулю і… зрозуміла, що забула купити моркву. Але шляху назад не було.

Зверху додала ще білого соусу, аби було соковито, і десь із разу третього у мене вийшло ідеально згорнути шаурму. Виявляється, для цього потрібна точність і делікатність, адже, якщо занадто сильно натиснути на лаваш, він може розірватися і вся соковита начинка опиниться не там, де повинна бути.

Далі я обсмажила домашню шаурму на пательні з обох боків і прикрасила мікрозеленню. Вийшло направду смачно, навіть без моркви і помідорів! А головне – з місцевих продуктів.