Без черг та корупції: Максим Нефьодов розповів про свою стратегію реформи митниці

Новий голова митниці Максим Нефьодов очолив чи не найкорумпованіше відомство в Україні.

Які плани в очільника? Про це в його першому інтерв’ю на новій посаді, – пише VoxUkraine.

Не стала позиція уряду щодо формату роботи митниці вихолостила її, призвела до її поглинання податковою. Функції відомства стали більш фіскальними: митники чомусь зосередженіші на збиранні податків, ніж на боротьбі з порушеннями.

Читайте також: «Контрабас»: які схеми працюють на кордоні та чому Україна втрачає мільярди

В кінці 2018 року уряд вирішив знову роз’єднати митницю і податкову. Нещодавно на митницю призначили нового керівника – Максима Нефьодова. До того він працював першим заступником міністра економіки. У очільника репутація успішного реформатора в сфері державних закупівель, ідеолога системи ProZorro.

У митній справі йому ще потрібно розібратись. З розмови зрозуміло: у посадовця є відповіді не на усі запитання. Нема конкретики щодо зміни функціоналу митниці та особливостей притягнення до відповідальності за корупцію та контрабанду.

У розмові Максим Нефьодов анонсував чимало радикальних змін: від необхідності ухвалення Митного кодексу до зміни структури нового органу.

Дієздатність владця залежить від того, яким буде новий уряд. У випадку зміни міністра фінансів цей митник ризикує опинитись у зоні політичного дискомфорту і, як його попередники, увійти в клінч з новим міністром фінансів, керівником податкової та правоохоронними органами.

Спеціалісти «VoxUkraine» зустрілись з Максимом Нефьодовим у кафе «Takava» і розпитали його про те, що чекає на митницю, та як він планує боротись з контрабандою, і чому не йде у парламент.

– Хто замість вас працюватиме у Мінекономіки?

– Думаю, зараз ніхто. Ми не можемо призначити нову людину раніше, ніж за два тижні. За домовленістю зі Степаном Івановичем (Кубівим. – ред) я продовжую працювати, консультувати колег з ProZorro з окремих питань.

– Зараз модно йти в парламент за списками. Чому ви не балотуєтесь?

– З мене був би посередній політик. По-перше, я менеджер. Вважаю, що зможу бути кориснішим тут. По-друге, мені здається, що у Раду вже йде достатньо людей, і від того, опиниться там Макс Нефьодов чи не опиниться, точно нічого принципово не зміниться. 

Ми як справжня кузня кадрів. Коли говорю «ми», то маю на увазі наше «недобите» реформаторське угруповання. Люди з BRDO обрали «Слугу народу», люди з ProZorro – «Голос». 

– Ваш друг, операційний директор «ProZorro.Продажі» Андрій Мотовиловець, обрав «Слугу народу». Чому люди розійшлись у різні партії? 

– Це їхній особистий вибір.

– Це не означає, що ProZorro надає перевагу списку «Слуги народу»? 

– А фінансовий директор ProZorro Андрій Кузьменко пішов за мажоритарним округом від «Голосу». Перепрошую, але що я тут маю сказати?

– Приміром, що ви формуєте свою лобістську групу у парламенті.

– Я відчуваю себе як мікроолігарх (сміється). У мене всюди тепер стільки знайомих: в «Українській стратегії» (партія Володимира Гройсмана. – ред), в «Європейській солідарності» (партія Петра Порошенка– ред)… 

Якщо без жартів, то це показник того, як політичні лідери насправді оцінюють реформи, які ми провадимо, і той кадровий потенціал, який у нас є. Мені приємно, що на людей з наших проектів є запит. Це особисто їхня заслуга. Я ні за кого не просив і ніякі списки нікому не радив.

– Конкурс на посаду керівника митниці завершився зі скандалом. З’явилася інформація, що вашу кандидатуру просували як пріоритетну. Наші джерела теж інформували, що ви переможете. Потім про спланованість конкурсу заявив депутат з БПП Андрій Антонищак. Чому так відбулось?

– Я писав пост у Facebook щодо цього. Мене здивувала кількість і якість кандидатів. Я очікував, що участь у конкурсі візьмуть принаймні  партнери за податковим напрямком із великих юридичних компаній. Вони не прийшли.

З точки зору якості кандидатів для мене це сумна історія. Був би щасливий, якби прийшли кращі люди, ніж я, на митницю і в Мінекономіки, у будь-яку іншу сферу, тоді міг би зі щирою душею залишити цей «фронт» і повернутись у бізнес.

Не хочу якось оцінювати своїх суперників щодо того, кращі вони чи гірші, але мені б точно хотілось закликати людей більше погоджуватись на такі конкурси.

– Чому позов подав Антонищак? Не було схоже, щоб він керувався намірами вибрати кращого кандидата. Він «збивав» саме вас.

– Я, напевно, сприйму це як комплімент. Люди, навіть не знаючи про мої плани реформування митниці, сприймають мене як загрозу. 

– Якщо міністр фінансів Оксана Маркарова залишить уряд, ви ризикуєте опинитись в зоні політичного дискомфорту. 

– Якщо Кабмін мене призначить, то це державна служба, кількарічні контракти. Цієї стабільності досить. Це не посада заступника міністра чи міністра, якого можна швидко звільнити. Інший аспект – наскільки комфортно буде працювати. Зрозуміло, що це єдина зв’язка: Мінфін, митниця і податкова. 

Зараз не готовий працювати з будь-яким міністром фінансів або просто виконувати завдання, які спускають згори. Тож чітко озвучую це всім політичним стейкхолдерам, з якими спілкуюсь. Я працюватиму на результат. 

Не в тому сенсі, що я в білому, а всі мене не варті, і розповідатиму усім, як потрібно жити. А в тому, що в моїй зоні відповідальності не буде напівмір. Не буде такого, як мені говорили інші «реформатори»: «От ці два департаменти я не контролюю. Мені просто сказали їх не чіпати – і я їх не чіпаю».

Я так не можу і не буду. Якщо будуть спроби призначити мені заступників за квотами або людей, яких не можна чіпати, то точно не залишусь.

– У вас є бачення своєї команди, своїх заступників? 

– Наступні два тижні займатимусь інтерв’юванням, спілкуванням з людьми. У  Міністерство економіки не привів з собою жодної людини, яку знав до цього. Лише з Олексієм Соболєвим ми колись працювали в «Dragon Capital». Усіх інших знайшов через Facebook, рекрутерів, конкурси. 

– З новим керівником податкової служби Сергієм Верлановим ви вже синхронізували план дій щодо роз’єднання ДФС?

– Ми з Сергієм Верлановим в дуже гарному зв’язку. Дуже сильно його поважаю. Спробуємо зробити це максимально ефективно. У нас не буде суперечок, кому яка будівля дістанеться, чи хто яке крісло забере.

– Там більш глибинні моменти: щодо розподілу баз даних, функціоналу.

– Щодо баз даних немає ніяких сумнівів: бази даних митниці залишаються митниці, а бази даних податкової – податковій. Між ними збудуємо інтеграцію і взаємний обмін даними. Раніше обговорювала ідею надсилання баз даних у Мінфін. Зараз це питання у підвішеному стані. Це питання інституційної спроможності. 

З технологічної точки зору ІТ-систему краще будувати на митниці. У гіпотетичному майбутньому треба мати один data storage для всіх державних органів, де кожен триматиме свою інформацію, але до цього нам ще далеко. 

– Які ваші плани щодо митниці? Які завдання ставилися перед вами?

– Переді мною ніхто не ставив ніяких завдань – ні президент, ні прем’єр, ні Оксана Маркарова (міністр фінансів. —VoxUkraine), ні МВФ.

Зрозуміло одне: митниця – це проблема. З неї треба створити щось гарне, щось таке, що не буде асоціюватись з корупцією, поборами, затримками вантажів, контрабандою, порушеннями, чергами, «піджаками», «скрутками». 

Щодо того, як вирішувати ці проблеми, на жаль, нема якогось одного рецепту. Треба робити одночасно все. Я пропонував п’ять основних речей.

Перша – це електронізація. Це основний метод боротьби з корупцією і неефективністю. І в сфері закупівель, і на митниці, держава, на жаль, не може собі дозволити якісних високооплачуваних службовців. На митниці зараз працює 10,3 тисяч людей. Їх не можна просто так звільнити і набрати нових. 

Ми маємо рухатись шляхом максимальної автоматизації процесів. З одного боку, це спростить роботу державних службовців, а з іншого – зменшить можливості для ухвалення корупційних рішень. Плюс це спростить торгівлю. Електронізація є потужним елементом поліпшення бізнес-клімату. 

Другий блок – це кадрова реформа. Кадрові зміни в будь-якій організації однакові. Потрібно зрозуміти, хто наші співробітники, як плануємо наймати нових, як їх навчити і як потім оцінювати, кого підвищувати, а кого звільняти.

– Ви сказали, що зараз 10,3 тисяч митників. Це багато чи мало?

– З них 6 тисяч – це митники «з печатками», тобто ті, які фізично працюють. Решта – це персонал. Кількість залежить від моделі. Якщо ми порівнюємо з німецькою моделлю, де митниця – це правоохоронний орган, то нам потрібно збільшити їхню кількість щонайменше удвічі. Я не прихильник цього.

Якщо порівнювати з Польщею, то у нас теж мало митників. Не маю на увазі, що їх потрібно терміново набирати. Я проти збільшення кількості держслужбовців. Як ліберал, тільки за їх скорочення, але скорочувати зараз можна лише з огляду на адміністративні функції. Просто так вільнити 2 тисячі людей неможливо. 

Проте в контексті об’єднання митниць це реально. На митницях, особливо там, де нема кордону, адмінперсонал і є більшою частиною штату.

– Що ви маєте на увазі, коли говорите про об’єднання митниць? 

– Зараз у нас 26 митниць. Це надмірна кількість. Я прихильник того, щоб їх було п’ять чи шість. У чому складність? У нас трудове законодавство вимагає погодження всіх дій з керівником. Якщо людина звільняється, їй потрібно, щоб керівник її звільнив наказом. Якщо буде єдиний керівник, який буде змушений підписувати усі лікарняні, відпустки та кадрові рішення, це буде пекло. 

– Сергій Верланов при роз’єднанні ДФС вважає за доцільне перевести 70% податківців у нову податкову службу. Яка ваша модель? На митниці повинні продовжити працювати нинішні митники? 

– Я би дуже хотів радикально «почистити» лави митників, але зараз це фізично неможливо. Це буде поступовий холістичний (цілісний. — VoxUkraine) процес. В ідеалі мені б хотілося вивести митників з-під дії закону «Про державну службу» і перевести їх на строкові контракти – річні, трирічні, п’ятирічні.

Хочу отримати можливість визначати для них не тільки індивідуальні, а й групові KPI. Я би радикально змінив оргструктуру митниці.

– Як саме?

– Запровадив би структуру, яка діє у великих ІТ-компаніях. Там має місце організація роботи працівників навколо певного продукту, а не підрозділу.

Продукт – це, приміром, якісний процес поштових відправлень, організація малого прикордонного руху, експорт-імпорт товарів. Митники можуть бути поділені не за департаментами, а за напрямками роботи з кожним продуктом. Мені здається, що така організація була б значно цікавіша.

У митниці є три головні завдання: митна безпека, сприяння міжнародній торгівлі, збір надходжень. Останнє завдання у нас взагалі головне. Основна функція митниці – щоб «білі» товари їхали швидко, а «чорні» – не їхали.

Я б дуже хотів експериментувати з «продуктовим» підходом, щоб митниця переосмислила свої функції і розуміла свій функціонал в широкому сенсі цього слова. Він не в тому, щоб поставити печатку і видати митну декларацію, а в тому, щоб забезпечувати якісний процес перетину кордону. Інакше все зведеться до перекладання папірців і спроб знайти якусь свою вигоду.

– На зустрічі Володимира Зеленського з бізнесом, на якій ви також були, підприємці нарікали на контрабанду. Президент сказав, що він звільнив чимало голів держадміністрацій, бо вони були причетні до контрабанди. Ви плануєте змінювати керівництво митниці в цих областях?

– Безумовно, кадри на митниці треба оновлювати. Кожний державний орган, і митниця тут не виняток, умовно має три групи кадрів. 

Є люди, на яких цей державний орган тримається. Багато з таких людей – це професіонали, кістяк. Є сіра маса, яка приймає будь-яку позицію керівництва. Керівництво сказало працювати чесно – ну, вони працюють чесно. Керівництво дозволило грабувати каравани – значить, грабуємо каравани. 

Є люди, з якими неможливо знайти компроміс. Це люди з дорогими годинниками та автомобілями. Останніх потрібно, як мінімум, звільняти, а ще краще порушувати кримінальні справи і садити за ґрати. 

Я часто повторюю, що можна дати людині якісь технічні знання, можна навчити людину працювати в ІТ-системі, але не можна навчити людину бути чесною. Не знаю, як це зробити. Ці люди мають піти.

– То ви будете перевіряти митників у 15 областях (за аналогією зі звільненням 15 голів ОДА Володимиром Зеленським – ред.)? 

– Потрібно відреагувати і зняти людей, до яких є очевидні претензії. Однак я ще не настільки близько знайомий з персоналіями команди, щоб називати імена. Можна зробити чесні конкурси, через які прийдуть старі кадри. Поміняємо «шило на мило». Потрібно кардинально змінювати систему. 

– Можливо, варто змінити критерії конкурсу? 

– Йдеться не тільки про це, а про зміну процесу. Якщо люди розуміють, що процес побудований так, що їхня корупційна рента сильно знижується, а ризики для них зростають, і треба працювати по-новому, то вони і не приходять.

У ProZorro приховані корупціонери не показуються, бо вони знають: їм там «ловити» нічого. Варто побудувати таку систему, за якої навіть якщо корупціонер прийде, то йому треба буде дуже сильно подумати, де вкрасти.

– Ви назвали два пріоритети своєї роботи. Які ще три? 

– Перший – електронна митниця. Другий – кадрове оновлення. Третій – митна інфраструктура. Це не лише горезвісні сканери, про які соромно згадувати, а й автоматичні ваги, автоматичне сканування номерів, поворотні камери.

Останні колись були. Був підрозділ, який з Києва міг дивитися, що відбувається на конкретних митних постах. У складі бригад навіть була людина, обов’язок якої був дивитися на камеру. Коли камера розпочинала рухатись і помічала порушення, людина давала сигнал: «Охорона, відміна (скасування. — VoxUkraine)!».

Потрібно створити інфраструктуру, яка дасть можливість ліквідувати черги. Якщо на кордоні черга – з’являється корупційна мотивація.

Четвертий пріоритет – інтеграція у європейську (ЄС. —VoxUkraine) митну спільноту. Митниця не існує сама по собі. Синхронізація українського законодавства з європейським – надважливе завдання. І, звісно, – оновлений Митний кодекс. Актуального сьогодні нема, його треба писати. 

– Потрібно ухвалювати новий Митний кодекс? 

– Звичайно. По-перше, чинний далекий від європейських норм. По-друге, у ньому є вдосталь нежиттєздатних речей. Митний кодекс дає можливість розмитнювати будь-що будь-де. Це породжує нездорову конкуренцію серед митниць.

– Конкуренцію за обсяг зібраних платежів заради виконання плану. 

– Знаєте, це як у Пелевіна: «В этом невысказанном предположении – суть всей нашей молодой демократии». Те, що будь-який товар будь-якого типу можна провезти і розмитнити будь-де – це неправильна концепція. 

Правильна концепція – централізувати досвід та інфраструктуру за типами товарів. На одній митниці кордон перетинатимуть одяг і тканини. Там буде лабораторія, яка перевірятиме їх якість. На іншу їхатимуть фрукти й овочі.

– Коли запрацює спільний митний контроль?

– Щоб дійти до взаємного визнання результатів митних перевірок, треба розпочати обмінюватись інформацією.

– Відсутність обміну інформацією блокує процеси не тільки на митниці.

 – У 2018 році Євростат показав 160 мільйонів євро експорту взуття, а до України доїхало 40 мільйонів євро. Це складне питання. Це величезний пласт роботи.

Митниця переобтяжена фіскальними функціями. Це результат того, що одні функції превалюють над іншими. Ризик-менеджмент відсутній. З митниць треба видалити усіх, хто там перебуває, крім митників. Особливо правоохоронців.

– Тобто представників інших органів влади там не повинно бути?

– Вони взагалі не повинні там перебувати. Є питання перетину кордону і розмитнення. Мрія кожного органу – вписати себе в митну декларацію, щоб без його підпису товар не їхав. Ми недавно провадили страшну боротьбу, щоб прибрати контроль екологів за баластними водами. Вони вважають, що не може йти корабель, доки вони не проконтролюють баластні води. 

Ми пропонували вирішувати питання екологів, питання торгівлі і питання сертифікації окремо. Зараз до митниці прив’язані 40 органів! 

Не я перший прийшов і подав геніальну ідею, щоб прибрати усіх з митниці. Це питання компромісів і пошуку оптимальної схеми роботи в кожному випадку. Просто ніколи не чув, щоб цим хтось колись переймався, якщо чесно.

– Орієнтація митниці на збирання надходжень обумовлена тим, що при об’єднаному відомстві податкова певною мірою поглинула митницю. Ця меншовартість митниці позначилась на її функціоналі. Чи потрібно, на вашу  думку, відновлювати окремі функції митників або посилювати їх?

 – Звичайно, їх треба посилювати.

– Як саме?

– Тут нема єдиної моделі. У Європі є митниці, які працюють винятково на перевірки і фактично є правоохоронними органами. В українських реаліях я проти того, щоб це був правоохоронний орган. Чи треба взагалі прибирати оперативну функцію? Мені здається, що ні, бо хто тоді фіксуватиме злочини?

Як бути у ситуації, коли митник загляне під машину, знайде контрабанду і що далі? Після цього він повинен чекати на поліцію?

– У 2018 році МВС та Мінфін скооперувались і в межах боротьби з контрабандою дозволили поліції перебувати на митниці. 

– Це класична тема: завезімо на митницю усіх, кого можна. 

– Це дало якийсь ефект, допомогло подолати контрабанду?

– Це риторичне питання. Теоретично – чим більше на митницю напхати людей, тим складніше буде домовитись. Можна додати ще журналістів-розслідувачів, «Автомайдан», атовців, бурштинокопачів – буде ще складніше домовитись. Проте ця модель виглядає не дуже добре. 

Напевно, певні правоохоронні функції у митниці мають залишитись. Однак перетворювати її на орган, який зупиняє автівки та перевіряє їх на наявність вантажів, які везуть з порушеннями, – це перебір. Це має робити хтось інший.

– Хто?

– Служба фінансових розслідувань. Фізично зупиняти, напевно, має поліція.

 – Ця ж служба повинна відстежувати рух товарів, які були незаконно завезені у країну та опинилися на міських ринках? За ланцюжком відстежувати, з якої митниці ці товари прийшли?

– Вважаю, що так. 

– Отже, боротьба з контрабандою виявилась неефективною. Можливо, покарання слабке? Може, треба повернути кримінальну відповідальність?

– По-перше, варто правильно використовувати термінологію. Контрабанда – це наркотики, зброя, раби. Це кримінальна відповідальність. Те, що ми в побуті називаємо контрабандою, – це порушення митних правил.

Чи треба їх криміналізувати? У нашій країні з нашими судами і нашою правоохоронною системою криміналізувати порушення митних правил неможливо. Це не зіграє проти тих, хто готовий давати хабарі. Вони все одно перебувають поза легальним полем. Повернення кримінальної відповідальності можна буде легко використовувати проти звичайних людей.

Пам’ятаєте, як СБУ порушувала справи за якийсь годинник з камерою чи за запчастини до дрона, які вони кваліфікують як шпигунські? Я готовий сприймати це як свій мандат – захищати людей у таких випадках.

 – Служба фінансових розслідувань ще не створили. Може, когось з ревізорів на митниці варто залишити?

– Ідеально, коли на митниці нема ревізорів взагалі, а всі перевірки роблять дистанційно з використанням технічних засобів, електронного обміну. Свої питання ревізори нехай вирішують потім окремо, а не коли товар зупинений і стоїть на кордоні. Це щодо правоохоронців, серед яких, СБУ.

– Що означає «нехай вирішують потім окремо»? Це людина спочатку поспілкується з прикордонниками, потім заїде на митницю, потім до екологів, потім до СБУ… 

– Дуже неправильна модель. Я розумію, що для цих людей краще прив’язати себе до перетину кордону, тому що товар або ввезений, або не ввезений. Одна справа, коли тебе затримали в аеропорту і ти сидиш в кімнаті очікування. Інша – коли тобі прийшла повістка в суд і потрібно йти туди з адвокатом. 

Зрозуміло, якщо ввозять небезпечні товари, то не треба чекати на рішення суду. Це питання ризикованого підходу. Проте в більшості випадків питання можуть вирішувати без зупинки партії товарів, опломбування, зберігання. Не вірю, що це найкращий метод перевірки товарів.

Мені дуже не подобається історія, коли величезна кількість органів прямо намагається вписати своє погодження, підпис, штамп у митну декларацію, щоб використати це як інструмент тиску на бізнес.

Ймовірно, можна зробити попереднє добровільне декларування. Хто добровільно і заздалегідь готовий відкривати свою інформацію, той може працювати за спрощеним порядком. Якщо ж ми впіймаємо його на порушенні, він втратить цей привілейований статус. 

– На зустрічі Зеленського з бізнесом директором групи MTI Володимир Цой сказав, що з призначенням Івана Баканова в. о. керівника СБУ потік контрабанди активізувався. 

– Цю проблему не можна вирішити точковими методами, просто звільнивши у відділі «К» п’ять людей. Ну, звільнимо. Невже ці п’ять людей контролюють все в країні? Схеми неможливі без участі керівництва митниці. Коли кажуть, що це все погані начальники змін, а вище керівництво нічого не знає, я цьому не вірю. 

– Бізнес закликає припинити застосування індикативних цін 2008 року.

– У нас на митниці куди, вибачте, не плюнь – всюди проблеми. Не тільки з індикативними цінами. Проблема з коригуванням митної вартості. 

З одного боку, суб’єктивізм співробітників митниці – це погано. Коли він може самостійно коригувати митну вартість, вирішувати, що скільки має вартувати.

З іншого боку, ситуація абсолютної довіри до бізнесу призводить до кави за 10 центів за кілограм, на яку усі документи оформлені ідеально. Треба знайти компроміс. Напевно, цей компроміс може зсуватись в бік більшої можливості коригування паралельно із збільшенням довіри до митниці.

У середньостроковій перспективі має запрацювати автоматичний ризик-менеджмент в режимі онлайн, коли інформація підсумовується за всіма перевезеннями, за всіма цінами, за всіма категоріями товарів. 

Я не знаю, яка справедлива ціна. Хтось купив дорожче, ніж на Rozetka чи ОLХ, але хіба можна порівняти ціну на Rozetka за одиницю з ціною у Черкаській області за тисячу з пост-оплатою 90 днів і з умовою розвезення по області? Ні.

 – Інформація щодо цін на митниці повинна бути публічною?

– Я за публічність. Моя ідеологія не змінна від місця роботи. У нас дуже низький рівень довіри до держави. Можливо, десь у Японії мають працювати інші принципи, та коли усі впевнені, що в закупівлях крадуть, єдина можливість з цим боротися – відкривати 100% інформації.

Мені кажуть: «А як же комерційна таємниця?». Кажу: «Се ля ві». «А як же персональні дані? Хтось побачить мій підпис». Я кажу: «Се ля ві».

– Володимир Зеленський анонсував посилення контролю над лінією розмежування з непідконтрольними територіями. Що це означає?

– Складно сказати, була тільки перша зустріч з цього приводу (в Офісі президента. — VoxUkraine). Принаймні, на якій я був. Для нової адміністрації питання пунктів перетину лінії розмежування пріоритетні. Соромно, що там відбувається. Там величезні корупційні ризики. В АП (в Офісі президента. — VoxUkraine) хочуть з цим розібратись, облаштувати нормальні пункти перетину.

Головна ідея – добудувати пункти перетину, призначити відповідальних проектних менеджерів за кожен пункт. Звучала ідея, яка мені сподобалася, про необхідність зібрати users stories. Потрібно зрозуміти, хто ці люди, які перетинають цей кордон, що вони там роблять. Це дуже нетривіальне питання.

Є певна кількість людей, які їдуть за пенсіями. Хтось їде скуповуватись, бо на окупованих територіях товари значно дорожчі. Є люди, які їдуть лікуватися, хтось їде в ЦНАП, хтось їде вчитися. Хтось до родичів їде. У кожного різні потреби і ці потреби не обов’язково прив’язані до пункту перетину.

Можна побудувати найкращий пункт перетину, а люди їдуть в «Ощадбанк», який працює з 9:00 до 16:00, щоб зняти гроші з картки у єдиному банкоматі.

– Може, краще поставити банкомат «Ощадбанку» на цьому пункті?

– Умовно. Або ЦНАП. І розуміти, за якими саме послугами їдуть люди.

– Якою буде ваша зарплата?

– Ще не знаю. Сподіваюсь, підвищать зарплату для усіх митників. Це не питання одного Максима Нефьодова. Якщо це не можна переглянути одночасно для всіх, то це потрібно зробити поступово. Зарплати мають підвищувати до ринкового рівня для кожної ланки працівників.

– За штатним розписом у вас з преміями 60-70 тисяч гривень.

– Трішечки більше.

– Згідно з вашою декларацією, за 2018 рік ви заробили 1,1 мільйон гривень. Це близько 91,7 тисяч гривень за місяць.

– Це «брудними». Я ще не знаю, що буде на митниці. У державних структурах одразу визначити зарплату неможливо. Треба рахувати.

– Як ви пішли на посаду, якщо не знаєте, яка зарплата? Ви молодий, у вас родина. Вам же треба щось їсти.

– Я дивлюся на це дуже просто. Точно не радію цій посаді, бо мене вже попереджають: «Ти готуйся. Бери собі охорону. Автівку спалять».

Вірю в концепцію вікон можливостей. Як у бізнесі, так і в реформах. Зараз відкривається унікальне вікно можливостей на митниці. Його не було з часів Майдану. Я міг не податися на конкурс і, давайте відверто, влаштуватись на значно кращу посаду в приватному секторі або деінде.

Чи може бути популярним митник? Не може. Якщо боротись з контрабандою, то десь у ланцюжку певних товарів можливе їх короткострокове подорожчання. Одна справа, коли постраждав «чорний» контрабандист, мільйонер, а інша – коли це люди, які потім торгують цим товаром. Ти наче їх роботи позбавляєш.

– Для вас очолити митницю – це не про гроші, а про амбіції та виклик?

– Коли буде наступне вікно можливостей реформ на митниці? Можливо, за два роки, а можливо, ніколи. Зараз є Маркарова, є підтримка Кубіва, у мене є розуміння, що я знайду підтримку великої кількості депутатів з різних фракцій, які, сподіваюся, вірять мені особисто, тому що бачили, як працював усі ці роки.

Відмовитися від цього? Тоді особисто жалкуватиму. Так, зароблю більше в бізнесі, але за 40 років буду дивитись на себе в дзеркало і думатиму, що у мене був шанс, а я не пішов. Ну, було б у мене дві машини, а не одна.

– За декларацією, у родині дві машини: Audi A6 2016 року та Infiniti EX35.

– Однієї нема – викрали. Не знаю, як її вивести з декларації. НАЗК не цікавлять депутати, у яких сотні земельних ділянок, нерухомість. Їх цікавлять в основному такі, як я. Машину вкрали, але якщо не вкажу її в декларації за 2019 рік, то спитають, де вона чи гроші. Уявляю вже собі цей процес.

Останній запит від НАЗК, який мені прийшов, був щодо звірки моїх нарахувань в Міністерстві економіки і моїх надходжень на картку.

– Ми подивилися декларацію Кубіва. Він отримує меншу зарплату, ніж ви.

– Степан Іванович відмовляється від нарахувань премій, всього іншого, розподіляє це на нас, незважаючи на те, що ми менше потребуємо.

– Вам закидали, що ви – прикриття дій Степана Кубіва, якого не раз звинувачували у корупції.

– Яким чином я його прикриваю чи не прикриваю? Не можу коментувати такі звинувачення. Готовий відповідати за власні дії, чи своїх співробітників.

Зрозуміло, що політика – це майстерність компромісів.

– Що вам не вдалося зробити у МЕРТ?

– Не зміг знайти кардинально новий підхід до реформування сфери адміністративних послуг. Зробив кілька підходів до цієї штанги – і не знайшов. Тому виступаю прихильником формування Міністерства ІТ, консолідації цих функцій у ньому. Зараз функціонал розпорошений.

Я так і не зміг знайти підрядника або того, хто міг би продати софт для нормальної платформи електронних послуг. Пройшов всіх – від найбільших підрядників у світі, як ІВМ, до невеликих компаній, українських розробників.

Мені не вдалося знайти рішення, з яким було б комфортно. Можливо, був переобтяжений іншим функціоналом. Може, це моя особиста поразка, але я не задоволений результатом.