Як волинянин прилаштовує «своїх» за кордоном

Лучанин Роман Гах уже чотири роки живе у Польщі й успішно керує власним бізнесом, головна мета якого – допомагати з оформленням й працевлаштуванням іноземцям, себто українцям.

Про Роман Гаха неодноразово чули ті, хто полюбляє відпочити в «Бандера Square», що у Луцьку. Цей урбаністичний проект втілили активісти громадської організації «Мистецький трамплін». На той час Роман був головою організації та керівником-ініціатором задуму.

Саме тоді, у серпні 2015, ця ідея скверу стала однією із переможців конкурсу громадських міських ініціатив й отримала частину фінансування від Луцької міської ради. Наразі Роман живе у Польщі й кардинально змінив напрямок діяльності – успішно керує власним бізнесом, головна мета якого – допомагати з оформленням й працевлаштуванням іноземцям, себто українцям.

Журналістам Бізнес. Району підприємець розповів, зокрема, яка суттєва різниця в працівниках з України та інших країн Європи, де юридично зручніше «бізнесувати» та як попри все залишитись з Україною в серці.

– Романе, розкажи, про себе та про те, що було у житті до виїзду за кордон?

– Я родом з-під Нововолинська. У 16 років поїхав вступати в університет, тодішній Волинський державний університет імені Лесі Українки. З того часу жив у Луцьку, працював – робив ремонти, мав бізнес – свій магазин-салон декору «Колаж». Займався елітними ремонтами, і, коли побачив, що у моїх клієнтів стало менше грошей, зрозумів, що ця тенденція «опуститься» й до інших категорій населення. Вирішив поїхати з України туди, де більші гроші. Це відбулось під впливом ідей Балашова і партії 5.10. Тому що він говорив – потрібно їхати туди, де є гроші, тому що, якщо сидиш на місці, там, де грошей немає, то як ти їх можеш заробити?

1

1

– Яка є допомога від влади у Польщі для українських підприємців?

– Сподіватись на це не можна. Як в Україні, так і в Польщі, так і в інших країнах, ніякої підтримки підприємцю немає абсолютно. Відкриваєш бізнес на свій ризик і страх. Є сприяння тільки для громадян Польщі, які вперше стають підприємцями, для іноземців – ні.

– В чому полягає перспективність такого бізнесу як для тебе, так і клієнтів?

– Я займаюсь продажем, будівництвом та транспортом. Це найбільші галузі економіки в будь-якій країні. Оскільки Польща швидко розвивається, тут усе постійно розбудовується, адже отримують дотації від Євросоюзу. І зрозуміло, що є перспектива розвитку. Просто в Польщі ти не переймаєшся, що до тебе прийдуть люди з різних служб і почнуть «віджимати» бізнес або задавати дурнуваті запитання і вимагати хабара. Навпаки – стараються допомогти, підказати. Тут – сервіс. Місцеві чиновники розуміють, що вони – прості менеджери, які виконують державні доручення й надають послуги. Обслуговують нас підприємців й бізнес. А не навпаки, як в Україні, коли ставляться до підприємця як до дійної корови.

1

2

– Конкуренція в Польщі і Європі набагато вища, оскільки тут більша продуктивність праці. Та недобросовісних роботодавців вистачає – їх дуже багато. Тому я співпрацюю буквально лише з кількома контрагентами, стараюсь не стрибати з місця на місце, оскільки кожен прагне обдурити іншого. Це ж не новина, а те, що усім відомо. В Польщі ще звикли працювати нелегально. Менталітет поляків ще не настільки далеко пішов від українського. І звична права, коли на будові чи в інших установах дуже багато людей працює незаконно, як самих поляків, так і іноземців. Тому важко конкурувати з нелегальною оплатою праці. Коли тобі потрібно заплатити усі податки й відрахування, а хтось поруч на тій же будові робить за ту саму ціну, тільки не оплачує ніяких податків. І зрозуміло, що він має можливість платити зарплату вищу, в конвертах, але під тим соусом дуже багато є  ошуканців, які «кидають» працівників. Також чимало фірм, які просто обдурюють своїх контрагентів. Тому, якщо комусь вдалось знайти порядну людину і успішно співпрацювати разом, рекомендую цінувати таких людей, бо їх, так як і всюди, є насправді менше, ніж непорядних.

Читати також: Село полуничників і капусників: чому хорохоринці не хочуть на заробітки за кордон

– Що є найбільшою причиною для українців, щоб відкривати бізнес у Польщі? Яку справу переважно обирають?

– Українці самі розуміють, яка основна мотивація відкривати фірму за кордоном. Вони втомилися від українських «каруселей» і хочуть жити спокійно, офіційно працювати і ні за що не переживати, тому цих людей навіть не потрібно надто переконувати. Вони чітко знають, що хочуть, та чому їдуть в Європу. Тому що реально розуміють – в Євросоюзі суди працюють, а право реальне. Фірми різні, українці не вирізняються геніальними ідеями. В основному відкривають будівельні компанії, або транспортні, або продаж, зокрема, автівок, чи імпорт-експорт товарів з України і навпаки. Можливо це не є репрезентативна думка, але моя полягає в тому, що розповідаю про те, чим сам займаюся, і в чому непогано розуміюсь. Тому й люди до мене звертаються.

– Моя функція полягає в тому, щоб відкрити клієнтові фірму, якщо хтось ніколи не робив цього й не знає усіх нюансів. Навіть в Україні є дуже багато підприємців, які звертаються до компетентних осіб, щоб допомогли правильно це все зробити. То що вже говорити про Польщу, коли люди елементарно можуть не знати польської мови? Я це пройшов сам і на моєму рахунку вже відкритих понад 110 фірм. І закони ж щороку змінюються, а я в цій «темі» вже більше трьох років і знаю усі «підводні камені». Загалом допомагаю робити це все «під ключ», тож людина має тільки приїхати на зустріч, а весь процес вже організую. Важливіше те, що підприємець отримає уже після відкриття фірми – це підтримка. Бо для мене розпочати комусь юридично справу – це найпростіше, але потім розпочинається найцікавіше – реальний бізнес. І саме тоді набагато більше виникає запитань і нюансів, тому що це ж потрібно зібрати воєдино всі інституції, які потрібні для того, щоб цей потяг «Бізнес в Польщі» рушив і міг функціонувати.

– Наприклад?

– Після відкриття підприємства власник приїздить і розпочинається: підписання договору на юридичну адресу, запитання з бухгалтерією, справи з нотаріусом, ще потрібно дати доручення, щоб ми могли на місці тут підстрахувати при потребі і мали можливість допомогти в деяких справах фірми, також необхідне поштове доручення, щоб ми могли отримувати кореспонденцію, бо в основному усі місцеві урядові інституції переписуються офіційно, традиційною поштою. «Подати» фірму до податкової, також стати платником ПДВ. До речі, в Польщі ним дуже вигідно бути, бо повернтають автоматично.  Часто українці, відкриваючи фірму і маючи доступ до дешевшої робочої сили з України, в порівняні з іншими країнами ЄС, зазвичай беруть на роботу не поляків, не громадян Євросоюзу, а своїх співвітчизників. Або своїх працівників, якщо вже є фірма в Україні, «перетягують» на польську і так розпочинають заробляти більше. То потрібно організувати цей процес легального перебування працівників в Польщі. Такі візиі дозволи це окрема історія, навіть дві, які потрібно поєднати між собою, щоб не було потім різних проблем з контролюючими органами,  такими як пикордоннп служба або інспекція праці. Ось це все власник фірми, який не працював й немає досвіду роботи в Польщі, просто не знає і не може тому дати раду, навіть якщо провадив бізнес в Україні.

– А як щодо податкового навантаження?

– В країнах ЄС податки дуже високі для підприємців. Понад 45 відсотків різних нарахувань можна віддати і залишитися взагалі без прибутку, чи навіть «піти в мінус». Тому дуже важливо знати, як оптимізувати податки, витрати, і щоб не було проблем з урядовими інституціями, з податковою, але щоб все-таки основну функцію власна справа виконувала. Тобто, маю на увазі приносити прибуток власнику фірми. Власне й ми допомагаємо у всіх подібних питаннях: адаптуватися підприємцям, які хочуть робити тут бізнес, прикриваємо їх з тилу, так би мовити. Тому що підприємець може буде насправді ефективний і знати свою справу, і бути профі у власному бізнесі, але йому потрібна елементарна підтримка в тому плані, що він не знає законів й правил гри у Польщі. І це все «закулісся» ми організовуємо, щоб він спокійно міг розвиватися, займатися тим, що любить і вміє – розвивати підприємницьку діяльність. Тож усіма стандартними і практичними справами займемося ми, візьмемо це на себе.

– На початку немає ніякої вигоди. Хіба що якісь дрібні платежі за юридичну адресу і необхідні «стартові» послуги. Але коли вже бізнес розвивається, то потреби підприємців зростають, і вони звертаються з серйознішими запитаннями й завданнями: зокрема, отримання дозволів, ліцензій, та не перелічуватиму все. Коли бізнес стає складнішим, набирає обертів, тоді вже й у нас з’являється можливість заробити. Тому що підприємницька діяльність рухається вперед, власник займається своїм, а ми все більше його бюрократичними справами.

2

– Цікаво дізнатись про недоліки й позитивні сторони такої роботи.

– Недолік в першу чергу в тому, що кожен думає, що може організувати бізнес і заробляти гроші. А це є найпоширеніша помилка і не тільки в Польщі, а й в Україні також. Є певна статистика, яка демонструє, що тільки 1 % чи 5% людей можуть займатись підприємницькою діяльністю, зробити успішний бізнес. Є щорічні дані по закриттю фірм в усьому світі: у перший рік припиняє роботу приблизно половина. Через п'ять років від загальної кількості «виживає» ще менше. Так само і тут – люди переоцінюють свої можливості. Я з таким би самим успіхом міг відкрити фірму в Україні і провалитися, а в Польщі на незнайомій території це ще складніше: не знаючи менталітету та усіх принципів цієї сфери. З іншого боку, з’являється потужний трамплін для того, щоб досягнути результатів, започаткувавши бізнес в Європі. В Україні такої можливості у підприємця немає, тому що стримують різні фактори. А тут – відкрив фірму і дороги назад нема, тож, будь добрий, починай інтенсивно працювати! Я вже неодноразово переконувався, що темп життя оцієї підприємливості в Україні набагато нижчий, ніж у Європі. Тут саме середовище сприяє тому, що ледарі і хронофаги (пожирачі часу – ред.) просто «вмирають» дуже швидко, а ті, хто щось робить, твердо рухаються вперед, так і досягають неймовірного успіху.

1

1

Читати також: Танці з пензлем: як талановита ковельчанка поєднує роботу і хобі

– Романе, чи маєш намір ще колись пожити в Україні?

– Так, я поглядаю в тому напрямку. Часом думаю – а чи не варто щось започаткувати знову в Україні? Але це скоріше більш як ностальгія за колишніми хорошими часами, бо як тільки я про це подумую, відразу згадую усі проблеми, які виникали, і мене від того кидає в холодний піт. Так, ймовірно, якщо зміниться бізнес-клімат, обстановка. Можливо, як варіант розширення діяльності, я повернуся колись та відкрию філіал.

1

1

– Що має змінитись у ці країні, щоб не тільки ти, а й інші бізнесмени чи прості працівники захотіли повернутись і розвиватись тут?

– Складно сказати. Я навіть не знаю, які саме зміни за чотири роки моєї відсутності відбулись. Напевно що вже щось краще, позитив є. До слова, маю знайомого, який провадить подібний бізнес – будівельний, і він задоволений, йому все підходить, каже – роботи дуже багато. Правда працює в Києві. Звичайно, що столиця – це показник. І знову ж таки – якщо в одного вийшло, то це не значить, що загалом стало простіше. Є поодинокі випадки, коли люди досягають успіху, але ніхто не розказує, скільки було за цим інших жертв, які також гнались за результатом. Всі бачать тільки досягнення, ніхто не бачить факапів, провалів, тому що про невдачі, як правило, не хочеться говорити, і про це мало розповідають. А повернутися в Україну тому, хто щось спробував за кордоном і йому це вдалось, дуже важко. Тому що, так як і до всього, до хорошого дуже швидко звикаєш, і потім уже не хочеться занижувати планку навіть у тому плані, що приїздиш в Україну, і дивишся на рівень життя, якість доріг, освітлення вулиць, ця сфера більш гнітюча там, ніж в Європі. Це варто приїхати побачити лише раз, щоб зрозуміти, про що я кажу.

– Романе, насамкінець, запитання про те, від чого наразі залежить ставлення до українців в Європі?

– Від конкретних осіб з якими доводилось зіштовхуватися. Скажімо, якщо європеєць взяв на роботу легально українців, і вони понапивалися в житлі, яке він надав, влаштували дебошир, і переламали меблі, то яке може бути ставлення, зрозуміло, що у такого роботодавця сформується думка, що всі українці такі, а якщо все нормально і траплялися на шляху європейців такі порядні й чесні українці, то й ставлення буде відповідне. Тому тут неможливо сказати однозначно. Але зазвичай українці поводять себе за кордоном не дуже коректно й гарно, і не в кращому світлі  репрезентують Україну, тому думаю що м’яко кажучи ставлення загалом не дуже. Як колись сказав один мій знайомий в  Німеччині – якщо українцям дозволять вступити в ЄС і офіційно працювати там, я у той же день виїду в США. Тобто, навіть отак. Як тільки українці хлинуть масово в Європу, йому, як підприємцю-європейцю вже не буде що робити.  Тому що ми звикли, чи в силу економічних обставин, не цінимо своєї ж праці, або переоцінюємо власні здобутки. Я знаю на 100%, і європейці такої ж думки – продуктивність праці в Україні набагато-багато нижча. І хоч українці працюють з усіх сил, чомусь продуктивність працівників в 15 разів нижча, ніж в німця, бельгійця чи поляка. Я не кажу, що це загалом так всюди, бо у всіх націях є ледарі чи алкозалежні, але продуктивність праці українців все-таки значно відрізняється.

Неля МУЗИЧКО

Фото із архіву Романа Гаха