Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
БІЗНЕС.РАЙОН
Учасники фестивалю Фронтера-2019
Учасники фестивалю Фронтера-2019

Бізнес – література: як відомі письменники навчилися заробляти

17:31 23.10.2019
2262

Стереотипний образ українського письменника – це людина, яка пише у шухляду, видається малими тиражами і отримує визнання переважно по смерті. З кожним роком такий стереотип поволі відходить у минуле, і здавалося б, вже сьогодні його не повинно існувати. Однак, у літературних колах досі можна почути нарікання на відсутність грошей, а серед письменників часто зустрічаються ті, хто вважає літературу додатковою зайнятістю.

Про те, чи можна сьогодні книжками заробити на життя, та що потрібно сучасному письменнику, аби бути успішним, ми розмовляли під час ІІ Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера», що відбувся у Луцьку 4-6 жовтня.

СЕРГІЙ ЖАДАН:

«Просто писати книжки – не достатньо. Тому що написана книжка – це ще не товар. Книжка видана – це вже товар. І якщо ти хочеш дійсно з цього жити, треба до цього ставитись не просто як до хобі чи натхнення, яке час від часу виникає, а як до професії. Коли ти до цього ставишся фахово, професійно – безперечно, в Україні є всі можливості заробляти цим собі на життя. Адже Україна – це 40 мільйонів потенційних читачів.

Потрібно не боятися свого читача передусім. Не боятися відкритості, не боятися контакту зі світом. Це головне. А решта – це вже деталі, зважаючи на те, яку маркетингову модель ти для себе обираєш. Хтось більше продає книжок, хтось робить якісь зустрічі, хтось працює у медіаполі. Безліч варіантів, безліч моделей. Всі ми робимо щось своє, і читачі у всіх різні.

Якщо ти дійсно серйозно вкладаєшся в свою професію письменника, ти маєш до цього ставитись відповідально. Себто, не можна так, що три години ти письменник – а три години менеджер. Так не вийде ні як у менеджера, ані як у письменника.

Багато хто думає, що професія письменника – це лише писати. Безперечно, це заняття літературою і та що стосується творчості і безпосередньо письма. А далі починаються речі, які із творчістю не мають аж так багато спільного. Але їх не треба соромитися, бо якщо ти чесно це зробив, чому ти не маєш права якось це презентувати публіці.

Пам’ятаю, там у 90-х – нульових роках взагалі було нереально уявити, що презентація може бути за квитки. Пам’ятаю, коли ми вперше робили якісь такі речі, то дехто навіть ображався, мовляв «як це так, ми до вас прийшли, так ми ще маємо за це гроші платити?». А сьогодні це цілком нормальна річ, тому що читачі розуміють: якщо письменник, скажімо, працює для них, він потребує якоїсь віддачі. Творчість і фінанси не є речами, які одне одного виключають.

Це таке наше українське святенництво: що поет має бути голодний. І непрочитаний. І неохайний. І неодружений».

МАКС КІДРУК:

«Що повинен робити письменник, аби заробляти на життя літературою? Ставитися до літератури, як професіонал. Не можна бути одночасно професійним письменником і, скажімо, програмістом чи продавцем у супермаркеті.

Професійний автор має бути одержимий тим, що робить, зосереджуватися тільки на літературі, постійно думати, що може зробити, щоби завтра стати кращим письменником, ніж він є сьогодні. Такий підхід, очевидно, не панацея й аж ніяк не запорука успіху, але без цього ніяк.

Обдумування історій, критичне ставлення до власного тексту, робота над публічними виступами, ретельне планування промокампанії – це все важливе, але другорядне у порівнянні з усвідомленням необхідності повної самовіддачі».


ДАРА КОРНІЙ

«Покладатися на прибуток від літератури в Україні може собі дозволити тільки той, хто перекладається та видається за кордоном. Принаймні це доволі поширена у нас думка. Не можу говорити за всіх, можу тільки розповісти про власний досвід.

Вже два роки – я вільний художник. І незле чуюся у цьому статусі. Більше вільного часу на творчість, більше презентацій, більше часу для позитиву – мандрівки, друзі, приємне середовище зі своїх людей. Основний заробіток – творчість і фріланс (переклади, статті, блоги). На те, щоб почуватися вільною, вистачає.

Власне літературний заробіток – 60% приблизно. В моїй колишній роботі мене не влаштовувала прив'язаність до режиму. Рутина від 9:00 до 18:00. Просто набридло. Плюс це була державна робота, відповідно і зарплатня так собі. Також відсутність будь-якого розвитку (коли рости нема куди і вперся головою в стелю), тобто сиди собі тихо і отримуй зарплату за сидіння. Розуміла, що ще трохи там посиджу і почнеться деградація, тому впевнено і спокійно пішла».

АНДРІЙ ЛЮБКА

Мені здається, що література не просто може, але і мусить бути професією, і мусить приносити прибутки не лише письменникам, але і видавництвам та книгарням. Я не можу говорити про інших, але в принципі, я більше нічим, крім літератури, не займаюся. Це і є моє джерело доходу, моя робота.

Мені здається, що взагалі державна підтримка потрібна, можливо, молодим для видання першої книжки, для видання поезії, тому що поезія погано продається. Але якщо ідеться про прозу, то це нормальний формат, коли книжка, яка видається, потрібна читачу.

Є люди, які за типом характеру інтроверти, і їм важко: вони не люблять презентацій, не ведуть соцмереж, і не розказують на своїх сторінках про книжку, відмовляються від інтерв’ю. Це можна зрозуміти. І Селінджер, який заховався на своєму ранчо у лісі, нікому не давав інтерв’ю, писав книжки – йому було чудово.

Це молоде покоління літераторів вже більше відчуває свій час, і відповідно свою аудиторію вони часто знаходять через інтернет. Для мене колись великим поштовхом було, коли такий ді-джей з Хмельницького на мої вірші наклав музику, і це стали аудіо вірші.

Мені здається, що таким чином я і здобув найбільше популярності у той час, коли я був молодим поетом. Люди слухали музику, їм подобалися тексти, і таким чином вони зацікавилися книжками. Це був такий суто інтернет-спосіб промоції.

В той же час нічого дивного, що старшим людям важко користуватися смартфонами чи записувати, наприклад, сторіз в Інстаграм. Але коли вони були молоді, вони знаходили свої способи видання книжок: вступали в ту ж спілку письменників, отримували державне фінансування. Тобто, у свій час вони відповідали своєму часу. Кожне покоління шукатиме своїх способів працювати в літературі, і мені здається, що наступним після оцього інтернет-буму і соцмереж, буде навпаки повернення…

У нас стає стільки всього віртуального… Я прочитав новину, що найбільша інтернет-книгарня Yakaboo вийшла в офлайн – відкрила свою реальну книгарню. Бо читачам мало замовити книжку, щоб вона прийшла «Новою поштою». Вони хочуть спілкування, вони хочуть якогось місця, де можна зустрітися, потримати її в руках і так далі.

І ось мені здається, що коли ми вже повністю поринемо у соцмережі, наступним шляхом буде відхід до такого «гард копі» - до паперу. І це буде так само модно, як користуватися смартфоном чи носити бороду. Буде модно мати паперову книжку. Це буде ознакою гіпстерства.

Цього року я отримав пропозицію зробити у Львівському органному залі концерт з оркестром. Тобто, читати тексти, в тому числі прозові, але під оркестрову музику. І це мені близьке. Я майже погодився, а потім вирішив, що не треба змішуватися.

Мені комфортно у тій ніші, яку я займаю: сидіти вдома, писати книжки. Це моє.

ПАВЛО КОРОБЧУК:

Можна, звісно,заробляти тільки літературою, але на моєму прикладі це поки не діє.

У нас є, ми всі знаємо, 10-15 імен, які живуть виключно з літератури або з суміжних літературних лекцій і так далі. Абсолютно можна, і можна нормально заробляти – там, сотні тисяч гривень на рік.

Мені теж щось перепадає трошечки, і як додатковий заробіток – я задоволений. Я абсолютно не проти колись перейти на чисто літературне життя. Тільки мені ще треба закрити кілька важливих питань, і я не знаю, скільки я ще їх закриватиму: 10 років, 15… Це ремонт квартири, такі моменти, які потребують грошей. А ось коли я вже засяду в квартирі своїй під пледиком… І я нікуди не ходитиму, і буду 15 романів на місяць видавати – і все (сміється).

Ну, і ще: все залежить від того, що для людини значить «вистачає на життя». Не знаю, комусь там вистачає 50-60 тисяч на рік. А комусь і 500 тисяч замало. Ну, напевно серед письменників нема таких, кому замало 500 тисяч (посміхається). Але якби я жив десь у Старовижівському районі, і отримував від літератури стільки, скільки я зараз отримую, і в мене була би там курочка якась, то мені могло би вистачати з літератури теж. Але життя у великому місті вирує, і тому треба ще.

Людмила РОСПОПА

Фото Макса ТАРКІВСЬКОГО, Юрія ЄВТУШКА, Павла БЕРЕЗЮКА

загрузка...
Коментарі
20 листопада
Сьогодні
Вчора
18.11.2019
Топ оголошення
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин
sdsd