Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
БІЗНЕС.РАЙОН
Засновник луцького вогняного театру «Ейфорія» 24-річний Андрій Мошковський і 23-річний Андрій Рейкін
Засновник луцького вогняного театру «Ейфорія» 24-річний Андрій Мошковський і 23-річний Андрій Рейкін

Бартер емоцій: як двоє друзів перетворили театр вогню на бізнес. #НЕЗЕЛЕНІ

17:35 30.10.2019
1620

24-річний Андрій Мошковський і 23-річний Андрій Рейкін поряд із основною роботою мають захоплення – вогняне шоу, яке приносить не тільки задоволення, а й гроші.

Один із засновників луцького вогняного театру «Ейфорія» Андрій Мошковський на початках діяльності колективу виступав разом із колегою Олександрою Містюк. Це були синхронні виступи із продуманими історіями. Нині ж він працює у команді з Андрієм Рейкіним. Обидва хлопці мають свій індивідуальний стиль виступів і притаманні лише їм «родзинки». Вони працюють над ребрендингом «Ейфорії» і шукають нові обличчя в команду, яка навесні 2020 року має стати «Феніксом».

Для спецпроєкту Бізнес.Району про молодих підприємців #НЕЗЕЛЕНІ юнаки розповіли про особливості «гарячого» бізнесу та що потрібно, аби приєднатись до їхнього колективу.

Як у вас зародилась ідея займатись вогняним шоу професійно?

Андрій Мошковський: Це було взику 2014 року, коли в Луцьку тільки починався Майдан. Там я зустрівся із Андрієм. Ми почали з ним дружити. Андрій мене багато чому навчав. Пробували разом робити колективи. Як діти намагалися прорватися у світ мистецтва. У той період ми закцентували свою творчість на допомозі, привертали увагу до соціальних проблем. Комерційні замовлення розпочалися, коли я працював у театрі вогню «Фаєр-денс» десь три роки тому. Через політику колективу мені довелося піти. Зі мною пішла й моя колега Олександра Містюк. Разом із нею ми відкрили «Ейфорію». Потім побачили, що нам треба ще людину й так до нас приєднався Андрій.

Андрій Рейкін: Вогонь затягує. Ти береш у руки реквізит – тобі страшно. Ти отримуєш задоволення від цього страху й борешся із ним. Я спробував у 13 років і мені сподобалось. Батьки були проти, щоб я цим займався. Мама сварилася: «Згориш». Почав цим займатись через найзвичайнісіньку цікавість. Мене побачили луцькі фаєрщики й забрали до себе. Вже десятий рік, як оце кручу вогонь, а по професії я кравець-закрійник.

Андрій Мошковський: У мене теж із цікавості все починалося. Жилка заробляти й реалізуватись взяла гору. Для мене це творчість, якою можна заробити. Я себе реалізую і як артист, і як менеджер. Це, дійсно, затягує, як болото. Ти вже почав і не можеш зупинитися.

Читайте також: «Скажи собі ммм», − засновниця бренду органічної косметики. #НЕЗЕЛЕНІ

Як ви навчалися цьому мистецтву?

Андрій Рейкін: Сидів годинами й передивлявся в інтернеті виступи. Жив у тому місці, де тренувалися фаєрщики. Дивився, як вони виконують елементи, приходив додому і теж їх робив.

Андрій Мошковський: Я з Андрієм починав. Він мені показав базові елементи, а далі так само – інтернет. Коли ти береш реквізит і починаєш крутити, сам відчуваєш, що, куди і як треба підставити. Коли вивчив кілька базових елементів, ти вже з них можеш поєднувати й додумувати. Є різні переходи, з яких ти можеш змінювати ці всі елементи. Ми не просто крутимо, вивчивши якісь техніки, а малюємо візерунки. Кожен виступ – це щось нове, немає чогось однакового.

Як ви формуєте власний стиль виступів?

Андрій Мошковський: Це суміш досвіду й імпровізації. У мене є базисні «родзинки», які я роблю на кожному виступі. У мене харизма – це моя «родзинка» на виступах, а в Андрія – волосся довге. У нього є свій стиль. Його навряд у Луцьку хтось зможе перевершити. Андрій крутить як «чорт» в хорошому сенсі цього слова. У нього є щось таке демонічне у виступах, заворожуюче, щось таке, на що хочеться постійно дивитися.

Андрій Рейкін: Коли я виступаю, то дивлюсь людям в очі. Намагаюсь налагодити зоровий контакт. Кидаю в людину шнурок з вогнем і просто перед нею його зупиняю. Кожен фаєрщик, як художник. Він проявляє своє мистецтво в тому, як він крутить, як рухається.

Як ви цим заробляєте?

Андрій Мошковський: Наша стандартна програма коштує 150 доларів. Окремо оплачується дорога. Ясна річ, що, коли люди просять менше, то ми домовляємось так, щоб і нам було добре й людям. Ми завжди лояльні. Ціна залежить від собівартості виступу і від того, скільки часу піде на підготовку. Якщо це виступ із більшою кількістю піротехніки, відповідно треба більше часу, щоб її налаштувати.

Для вас вогняне шоу це більше захоплення чи бізнес?

Андрій Мошковський: Це вже, мабуть, на все життя, бо я вже мав стільки намагань кинути. Це як і кинути курити. Дуже важко. Ті, хто курить, зрозуміють. Не будем кривити душею, це, дійсно, заробіток. Це хобі, яке приносить непогані гроші.

Андрій Рейкін: Є ще інша сторона виступу – глядачі. Ми віддаємо їм емоцію. Вогонь і люди, які на тебе дивляться, як наркотик. Ти виходиш на сцену і перероджуєшся у свою другу сторону. Показуєш людям шоу, даруєш їм радість і задоволення. Найкласніше – це коли люди реагують, віддаються тобі, дарують свої оплески, емоції. Виступили – люди задоволені. І хочеться ще краще виступити. Це один із факторів, який змушує щось робити далі .

Який був ваш найдорожчий виступ?

Андрій Мошковський: Ми їздили виступати на весілля письменника Макса Кідрука.

Читайте також: Бізнес – література: як відомі письменники навчилися заробляти

Хто ваш клієнт?

Андрій Мошковський: Весілля. Все приходить із весільних сайтів. Заходи в Луцьку – дуже класна штука. Там багато людей і є не тільки весільна клієнтура. Можуть і дні народження звідти прийти. Сільські голови або мери інших міст підходять і беруть контакти.

Як ви комунікуєте зі своїми клієнтами?

Андрій Мошковський: Я лишаю у себе всі номери мобільних телефонів. Записую ім’я, дату, рік виступу. Спочатку записував тільки ім’я і дату виступу. Але це незручно, тому що, коли ти кілька років цим займаєшся, потім шукаєш номер і пише «Оксана 20 вересня», а в тебе їх три і думаєш: «Блін, що робити?». Людям дуже приємно, коли про них не забувають. Так вони відчувають свою важливість.

Яка основна цінність того, що ви робите?

Андрій Мошковський: Емоції. Драйв, цікавість і страх. Після тижня на основній роботі хочеться психологічної розрядки. Вогонь це дає. Це нам допомагає і нема якихось психологічних вигорань. Ми радіємо життю і не втомлюємось.

Андрій Рейкін: Мені просто хочеться відпочити й отримати задоволення від виступу. Це додає різноманіття в життя. Для мене це, в першу чергу, задоволення, адреналінчик. Як емоційний «вампір». Мені подобається, коли я стараюся і люди віддають мені емоцію.

Як ви плануєте свій день?

Андрій Мошковський: Мій день починається о шостій, якщо пощастить, може навіть о сьомій ранку. Маю щеня, яке назвав Мелісандрою в честь жриці вогню із «Гри престолів». Погодую пса, поїм сам і збираюсь на роботу. Працюю керівником магазину «Intertop» у ПортCity. Це моя основна робота. Вогонь для мене більше кайф, яким я і відпочиваю, і заробляю. Але я себе більше бачу на серйозних керівних посадах. Працюю там до 18. В обідню перерву приходжу погодувати пса. Ввечері я люблю подивитись фільм, почитати книжку.

Читайте також: «Я шкодую, що не почав раніше», − засновник магазину автозапчастин про власний бізнес. #НЕЗЕЛЕНІ

Андрій Рейкін: У мене є купа різних захоплень. В один період – одне, в інший період – інше. Зараз я варю ковані вироби: лавочки, столики, балкони... Працюю сам на себе. Коли є вільний час, ходжу на рибаловлю. Фотографую в чорно-білому кольорі. Мені не подобається фотографувати все звичайне. Хочу знайти щось незвичайне у звичайному.

У мене дуже напружений графік. Можу лише кілька годин спати. Йду в місті пофоткати, щось вдома роблю, їсти готую. Робота, робота, робота… І моментами після насиченого тижня їду виступати з вогнем.

Чому ви обрали саме вогонь?

Андрій Рейкін: Він притягує. Сам вогонь дає енергетику.

Андрій Мошковський: Є така категорія людей, яка асоціює себе з певно стихією. Мені подобається вогняна стихія. От «Гра престолів» мені зайшла зразу. Як тільки я взнав, що там є дракон, одразу почав передивлюватись. Ледь не плакав, коли вбили першого дракона. Може ми були драконами в попередньому житті, а потім реінкарнувалися у фаєрщиків (усміхається, – авт.).

Розкажіть про ваші найцінніші спогади, пов’язані з фаєр-шоу.

Андрій Мошковський: Кілька разів ми виступали біля села Бабичі Львівської області. Після виступу мене покликала жінка: «Хлопчику-хлопчику, йди сюди». Вона мене запросила на виступ своєї старшої доньки. По ціні їй було дорого, але ми скинули, бо людина щира. Приїхали, виступили. Через певний період телефонує і каже, що в неї у чоловіка день народження, а в нього рак. Вона хотіла йому зробити прощальний подарунок – вогняне шоу, бо з весілля доньки він не пам’ятає . По ціні домовились так, щоб їй було добре. Потім менша дочка одружувалась і нас знову запросили. Це наша постійна клієнтка. Ми стали частиною їхньої родини. Завжди душевно нас зустрічають. Такі люди мені найбільше запам’ятовуються.

Читайте також: Бізнес настрою: як троє юнаків почали в’язати светри з оленями. #НЕЗЕЛЕНІ

Андрій Рейкін: У мене друзі-байкери робили байкерський зліт у Рокинях і я вирішив зробити виступ на воді. Мені це дуже сподбалось. Також з такого, що найбільш запам’яталось, це як я перший раз вийшов із реквізитом у центр Луцька й спробував крутити вогнем. Як на той момент мені було страшно. Ці всі емоції. Але після того я був щасливий.

Як у подальшому ви бачите розвиток «Ейфорії»?

Андрій Мошковський: Будь-яка справа має розвиватись. Як люди доходять до моменту, коли вони хочуть завести дітей, так само це спрацьовує на власній справі. Зараз ми набираємо людей для того, щоб створити новий колектив, який називатиметься «Фенікс». Як переродження нашого колективу, тому й назва така. Я планую набрати дві групи по три людини. Три людини – це буде основа. Він контролюватиме одну групу, я – іншу. Головна задумка – підбирати ідеї виступів таким чином, щоб глядач відчував, що перед ним не тільки крутять вогнем, а й читав історію, яка в нас буде задумана.

Андрій Рейкін: Хочеться передати іншим те, що ми самі вміємо. Розвинути цей жанр у місті.

Якою має бути людина, щоби потрапити до вашого колективу?

Андрій Рейкін: Потрібно, щоб людина могла запам’ятати рухи і керувати своєю координацією. Це не всім дано. Деякі люди можуть елемент десять днів вчити і не запам’ятають, а деякі два рази побачили, спробували, відтворили, віточили – і зробили.

Андрій Мошковський: Головне, в першу чергу, бажання вчитися і навчитися. Одного бажання мало. Ще треба праця. І нелегка. Інколи буває дуже копітка, яка займає багато часу, сил і зусиль. Треба вольову людину, яка би хотіла цим займатись на постій основі. Щодо особистих якостей, то це має бути амбітна і спокійна людина. Врівноважена і стримана.

Читайте також: Чому юна луцька бізнес-леді чекає клієнта, який дасть гроші і скаже «Роби, що хочеш». #НЕЗЕЛЕНІ

У чому особливість «вогняного» бізнесу?

Андрій Мошковський: Особливість у тому, що це власна справа. Це частина нас. На кожному виступі ми лишаємо себе. Це бартер емоцій. Кожен виступ – нова історія. На кожному виступі – інший настрій. Може саме через це нас і не відпускає, бо кожного разу щось інше.

Антоніна АНДРІЙЧУК

ФОТО Юрія ЄВТУШКА

загрузка...
Коментарі
15 листопада
Сьогодні
Вчора
13.11.2019
Топ оголошення
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин
sdsd