Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
БІЗНЕС.РАЙОН
Володимир Дмитрук, Антон Шотік, Андрій Шуба (справа на ліво)
Володимир Дмитрук, Антон Шотік, Андрій Шуба (справа на ліво)

Меди на вагу золота: як пасічники з Волині виробляють хмільну «візитівку» України

13:43 28.11.2019
1866

Чотири родини запатентували виготовлення питних медів, отримали ліцензію на їх реалізацію і нещодавно здобули світове визнання на 46-му міжнародному конгресі з бджільництва «APIMONDIA 2019», що відбувався в Канаді.

У 2017 році члени громадської організації «Гільдії медоварів України» Володимир Дмитрук, Антон Шотік, Андрій Шуба із Луцька і Роман Войтків із Дрогобича об’єдналися у ТзОВ «Українські медовари». Вони створили унікальний брендовий напій – медак, аналогів якому нема у світі.

Головна мета підприємства – відродити традиції виробництва і культуру споживання алкогольних напоїв із медом. Засновники «Українських медоварів» прагнуть заявити на весь світ, що в Україні є свої алкогольні бренди, з прадавньою історією та рецептурою, яку відновили та вивели на промисловий рівень. На сьогодні товариство має 20 видів медаку (кріплений напій із меду) та шість медівки (напій, зроблений шляхом бродіння).

Журналістка Бізнес.Району побувала на медоварні у Дрогобичі та дізналася, наскільки складно давалося ліцензування виробництва напоїв, як їх виробляють і де реалізовують.

СТАРТАП «УКРАЇНСЬКИХ МЕДОВАРІВ»

Понад століття на ринку нашої країни не було легалізованих медових напоїв. Завдяки команді пасічників-ентузіастів у Дрогобичі, на Львівщині, запрацювала перша в Україні медоварня з акредитованою лабораторією, спиртосховищем, цехами витримки та розливу. Вже два роки це місто вважається столицею вітчизняного медоваріння.

Засновники «Українських медоварів», попрацювавши в архівах, буквально по крупинках взялися відновлювати рецептуру питних медів. Долучили до цього копіткого процесу професорів із виноробства, щось придумували самі, розробляючи нову технологію.

«Прагнемо, аби питні меди були нашим національним брендом. Ми маємо борщ під егідою ЮНЕСКО, є вареники, а от хмільного – не маємо нічого. Це при тому, що в генах кожного українця закодоване пиття таких напоїв, які, до речі, нікому не шкодять і не викликають алкогольної залежності. Нам потрібно змінити культуру пиття, навчити споживати хмільні напої так, як це було понад століття тому», – розповідає керівник ТОВ «Українські медовари» Роман Войтків.

Непростих 10 років минуло, поки вдалося отримати ліцензію на виробництво медових напоїв під брендами «Медівка» (медове вино) та «Медак» (міцний бальзам). Нині питні меди продають абсолютно законно із акцизною маркою.

«Ми починали з торгівлі на ярмарках народних майстрів на міських фестивалях. Але тут виникали питання: чому громадська організація продає алкоголь. Були часи, коли нам узагалі заборонили реалізацію хмільної продукції. От скажіть, як пасічнику заплатити 500 тисяч гривень у рік за ліцензію на оптову торгівлю спиртним? Ми кілька років боролися, щоб зняли таку вимогу для бджолярів», – пояснює голова волинської організації «Гільдія медоварів України» та співвласник ТОВ «Українські медовари» Володимир Дмитрук.

Читайте також: Від промислу до промисловості: як волинські пасічники розвивають питні меди


У жовтні 2016 року держава скасувала ліцензію на гуртову торгівлю медовими напоями. Для чотирьох родин це стало поштовхом створити власне виробництво. Якби цього не сталося, підприємство однозначно було би збитковим. Адже окрім придбання ліцензії, потрібно було будувати завод і тільки тоді видавали дозволи на виробництво продукції.

Аби стартонути, засновники «Українських медоварів» все створили з нуля: технічні умови, рецептури, інструкції, нормативну базу, спиртосховище. До речі, досі ніхто з українських медоварів цього не зміг зробити.






«Протягом півтора року ми долали різні труднощі, що виникали через складне законодавство, і таки стали першими, хто отримав ліцензію на виготовлення медівок та медака. Адже, щоб випустити спиртовмісний напій, навіть малопотужному виробникові потрібна та ж документація, що і для горілчаних заводів-гігантів. Так як «Медак» – новий продукт в Україні, який не мав технічних умов виготовлення, ніхто не знав, куди його віднести в класифікаторі товарів. А ще він повинен був мати не більше 35 градусів міцності. Та, незважаючи на всі ці труднощі, ми дуже задоволенні, що узаконили свою продукцію», – каже Роман Войтків.



До речі, назва «медак» виношувалася понад пів року. Передували їй розмови з літераторами, науковцями, краєзнавцями, в ході яких вдалося дізнатися, що в Карпатах медові напої називають медяками. Та краще вимовляється і пишеться англійською «медяк». Сьогодні ця назва запатентована «Гільдією медоварів» як торговий знак хмільного напою та загальнонаціональний бренд України.

«Процес становлення був важкий, але ми на правильному шляху. Перспективи є, хоча спочатку в наш проєкт мало хто вірив. Тепер працюємо над тим, щоб продукцію «Українських медоварів» із задоволенням купували у різних куточках нашої країни та за кордоном», – висловлює сподівання Володимир Дмитрук.


ФРАНЦІЯ МАЄ КОНЬЯК І ШАМПАНСЬКЕ, НІМЕЧЧИНА – ШНАПС, АНГЛІЯ – ДЖИН, УКРАЇНА – МЕДАК І МЕДІВКУ

Багато українців звикли вживати медовуху, яка прийшла із Росії. Хоча раніше наші пращури пили медівку, грушівку, вишнівку, калганівку.

За словами, Романа Войтківа, термін «медовуха» з’явився у нас в часи правління Петра І. Коли після Полтавської битви зруйнували столицю гетьманської держави Батурин і вся лівобережна Україна перейшла під юрисдикцію Московії. Тоді знищення підпадало все українське, навіть кухня і національні напої.

«Торгувати дозволяли тільки євреям, які у шинках та корчмах продавали дешевий та неякісний алкоголь. Медівка була ж у ціні, адже виготовляли її з натуральних інгредієнтів, дотримуючись технології. Медовуха ж мала більшу міцність і швидше «розбирала». Виробляли її методом змішування звечора меду з горілкою та водою. Ніч настоювали, а зранку вже продавали. Так як мед – живий організм, при змішуванні з горілкою все живе у ньому гине. Тому, коли людина все це випиває без фільтрування, відстоювання, вона отруює свій організм», – наводить історичні факти Роман Войтків.

Головне для засновників «Українських медоварів» – не нашкодити людському організму, а навпаки оздоровити його. Вони пропонують українцям повернутися до продуктів, створених за давніми традиційними рецептами, замінити важкі алкогольні напої на питні меди та отримувати задоволення від їх споживання.

Завдяки тому, що у медаках і медівці є більше трьохсот компонентів, мікроелементів, вітамінів, їх вживання не призводить до залежності, як від звичайного алкоголю. На кожній пляшці креативні виробники подають інструкцію споживання: «Пити з аристократичною безтурботністю, маленькими ковточками та у доброму товаристві».


Медові напої не «штампують» цистернами, як продукцію на винзаводах. Медівка вистоюється мінімум рік, медак – понад 6 місяців. Звісно, чим довше, тим краще. Під час дозрівання напоїв у приміщенні підтримують правильну температуру. Кожен із них має свої трави, бальзами, настоянки на спирту, тому по-своєму оригінальні.


«Всі рецепти нашої продукції надзвичайно прості: мед, джерельна вода, ягоди та трави, любов пасічника і рік часу. Технологія дуже схожа на винну, та використовується не виноградний сік, а мед або мед із додаванням соку ягід. Смакова гама залежить не лише від трав, які входять у напій, а також від меду: липового, гречаного чи квіткового», – розкриває секрети рецептури Володимир Дмитрук.

Медівку отримують без додавання спирту, виключно методом бродіння. На старті у напій додають 35-45 відсотків меду і якісні французькі винні дріжджі (фактично, це виноград, оброблений у лабораторних умовах). Великою популярністю користуються медові напої з плодовим соком білого винограду, чорниці або ожини. До речі, для медівок ягоду відразу заливають медовим сиропом. А під час консервування плодів для медаків їх заливають спиртом без цукру, мед для цього складно використовувати.


Фільтри майже не використовують, зрідка для настоянок, аби забрати надлишковий аромат чи відкоригувати смак. Для виробництва медівок потрібен апарат, що відсмоктує піну. Адже напій бродить кілька місяців, потім знімають осад і він продовжує відстоюватися.

«Медівка та медак – це непастеризовані та нефільтровані напої. Ми використовуємо тільки відстоювання. Якщо зробити фільтрування – втрачаються смакові властивості й аромат медового напою. Хоча на нашому обладнанні можемо проводити пастеризацію, не робимо цього. Все-таки це термічна обробка, а ми виготовляємо живі напої. У нас є камери для нагрівання меду, адже його легко вилити, коли він рідкий», – розповідає технологію вироблення Роман Войтків.

У технічних умовах та на кожній етикетці хмільної продукції написано, що в напоях можливе випадання осаду. Це нормальний процес для натурального продукту. Термін зберігання медівки – два роки, медака – так само за документацією, хоча реально він може зберігатися вічність. На підприємстві «Українські медовари» у сертифікованій лабораторії вищої категорії за всіма державними стандартами проводять аналізи всієї продукції.

Вистоюються медові напої не у дерев’яних бочках, як це важлива умова для коньяку, а в пляшках і в нержавіючих ємностях.

Для розливу готової продукції купили італійське обладнання. Підйомний механізм, що перекидає 200-літрову бочку з харчової пластмаси з сировиною, створили українські умільці, як і систему нагріву.


«Ми не могли десь купити обладнання, що нам потрібно при виготовленні медака, адже у світі нема подібного хмільного напою. Тому все майстрували на власний розсуд», – наголошує Володимир Дмитрук.

«Медак» має лікувальні та оздоровчі властивості. Навіть при 35-градусній міцності у ньому переважають медовий смак і запах. Медак із горіхом допомагає при проблемах зі шлунком, із бузиною, липою, м’ятою та мелісою – від бронхіальних хвороб, зігріваючий – від нежитю.

«Ми не лікуємо, а оздоровлюємо. Кожен із нас випробував ефективність медака на собі. Коли починається осінь, ніхто в аптеку не ходить. При перших симптомах нежитю 2-3 рази на день випиваємо по 20 грамів медака «Зігріваючий» і застуда не страшна. Вся наша продукція не містить ГМО, без консервантів, не піддається пастеризуванню і складається на одну третю з меду», – наголошує Роман Войтків.

Асортимент медаків складається з 20 найменувань. Один із них за пропозицією мера міста отримав назву «Дрогобицький». До цього напою додали трохи місцевої солі, що продукується на солевиварювальному заводі – одному з найстаріших підприємств Європи. Є й медак «Легенди Луцька». Він користується попитом серед туристів обласного центру Волині. Цікавий за смаковими якостями та оригінальний подачею – медак «Сльоза бурштину», у пляшку якого почали додавати «сонячний» камінчик.

«Наша команда вірить, що зовсім скоро «Медак» і «Медівка» стануть популярними не лише в Україні, а й знайдуть свого споживача у світі. Ми прагнемо скласти гідну конкуренцію чехам, які нині є лідарами на ринку медоваріння», – із впевненістю в успіху говорить Роман Войтків.

НАГОРОДИ, СВІТОВЕ ВИЗНАННЯ, СПІВПРАЦЯ

Завдяки участі підприємства «Українські медовари» у багатьох конкурсах різних рівнів, його продукція ввійшла у список 100 кращих напоїв України. Товариство на міжнародному конгресі з бджільництва «APIMONDIA-2019», що відбувався в Канаді, заявило про себе всьому світу. З-поміж 160 країн світу медівка «Медова ягода» та медак «Сила духу» одержали срібну та бронзову медалі відповідно.


«У 2018 році на подібному конгресі в Туреччині призове місце посіла медівка «Біла ніч». Наша мета довести всім, що в Україні є свої алкогольні бренди з прадавньою історією та рецептурою. Ми її відновили та вивели на промисловий рівень. Виробництво хмільних напоїв має стати популярним напрямком переробки меду, а медаки й медівки – національновизнаними продуктами», – наголошує Володимир Дмитрук.

Медові напої дозрівають, набирають необхідної якості та вже є в достатній кількості для продажу. Медак і медівка – це нові малознані продукти. Просто поставити їх на поличках у супермаркетах – ніхто й не помітить. Тому виробники почали популяризувати медові напої. Найефективніше це вдається робити в магазинах, барах, де відвідувачі можуть продегустувати їх. Про це свідчить і нещодавня презентація-дегустація хмільних напоїв «Українських медоварів» для працівників «МОН кафе» в місті Рівне.








«У листопаді 2017 року ми вже відкрили перший дегустаційний заклад у Дрогобичі – в ресторані «Черемшина». У планах – численні зали чи кафе медових напоїв по всій Україні. Це дасть змогу не лише реалізовувати нашу продукцію, а й пропагувати культуру оздоровчого пиття», – розповідає Роман Войтків.



Пройшовши «9 бюрократичних кіл пекла», засновники «Українських медоварів» упевнені в тому, що роблять, вірять в успіх справи та раді будуть допомогти медоварам із різних регіонів нашої країни. А також запрошують всіх охочих до співпраці.

Питні меди можна придбати у Луцьку в гіпермаркеті «Там Там» та у «Медовій хаті» на Театральному майдані.


По Україні її реалізовує мережа супермаркетів «Сільпо. Фоззі груп» у Львові, Луцьку, Тернополі, Києві, Полтаві, Дніпрі, Запоріжжі. Також весь асортимент можна замовити онлайн на сайті «Українські медовари».

Анна КАРАСЬ

загрузка...
Коментарі
7 грудня
Сьогодні
Вчора
05.12.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин