Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
БІЗНЕС.РАЙОН
Вікторія Оробейко
Вікторія Оробейко

Як переселенка з Донецька відродила в Луцьку збанкрутіле підприємство

11:30 22.05.2020
557

У Донецьку Вікторія Оробейко мала власну прибуткову справу, кілька сотень підлеглих, достаток та друзів. Та коли на Сході України спалахнула війна, у якийсь момент всього цього не стало. Зібравши найнеобхідніше, жінка з родиною вирушила до Луцька. Тут взялася відновлювати збанкрутіле рибне підприємство «Волиньморепродукт», яке вже кілька років не працювало.

Що з того вийшло, дізнавалися журналісти видання «Бізнес.Район».

Оскільки в Україні й досі діють карантинні обмеження, із Вікторією Оробейко ми спілкувалися телефоном. Через постійну зайнятість жінки розмову довелося кілька разів переносити. Підприємиця зізнається, хоча пандемія й внесла корективи у звичний плин справ, роботи вистачає.

Читайте також: 3D-принтером – по коронавірусу: як луцький рекламний агент почав «захищати» медиків

Жінка доволі проста у спілкуванні, має приємний голос. Говорить українською, зрідка вставляючи російськомовні слова. Пояснює: деякі фрази все ще складно перекладати «на льоту».


Вікторія має дві вищі освіти. Один диплом отримала за фахом юриста з господарчого права, інший – інженер технолог громадського харчування. Багато років працює у продовольчій галузі.

Читайте також: «Едельвіка» одягає іноземців у волинські сукні. ФОТО

Підприємство, яке переселенка з Донбасу відродила у Луцьку – не велике. Наразі тут працює близько 20 людей. Виготовляють пресерви, салати з морепродуктів та іншу рибну продукцію. Свіжоморожену рибу постачають у школи та дитячі садочки міста.


«Неабияк на бізнес вплинула ситуація з коронавірусом. Через карантин обороти виробництва в середньому зменшилися на 60%. Дещо кращою була ситуація перед Великоднем та поминальними днями. Зараз же часи не найкращі. Травень завжди був «повільним» місяцем у плані бізнесу, а тепер ще й пандемія... Дається в знаки те, що в народу немає грошей. Змінився навіть асортимент продукції, яка має попит. Як-не-як, два місяці люди не працювали. Школи, садочки, заводи – все закрилося, їдальні не працювали, тож попит на нашу продукцію суттєво зменшився. Супермаркети, як правило, мають власні виробничі лінії. Намагаємося працювати через інтернет, при замовленні на певну суму, продукцію доставляємо клієнту безкоштовно», – каже Вікторія Оробейко.

Попри це, жінка не опускає руки. Серед найближчих планів – дещо урізноманітнити асортимент продукції, яку виготовляє. Планує змінити технологію пресерування риби, заливки… Каже, тривалий час вони виготовляють досить багато тієї самої продукції, тож дещо могло й «приїстися».


У Луцьку життя довелося починати з початку

Свій бізнес у Луцьку Вікторія Оробейко започаткували лише кілька років тому, коли переїхала сюди з окупованого Донбасу. Розповідає, у неї був схожий бізнес у Донецьку, тож, вирушаючи на мирну територію, орієнтувалася на те, чи зможе там відродити свою справу.

«Про «Волиньморепродукт» я знала давно. Ми обмінювалися з ними досвідом, ділилися рецептурою. Приміром, салат «Дальновосточний юзовський», який складається із морської капусти, крабових паличок або селери – повністю наша розробка. Я знала, що риб база у Луцьку збанкрутувала й не працює з 2012 року. У травні 2014 ми вперше приїхали сюди й попросили тодішнього мера Миколу Романюка нам допомогти», – розповідає бізнес-леді.

Остаточно покинути неспокійний регіон Вікторія Оробейко з родиною зважилися восени 2015 року. Розповідає, робота та будинок, де й жила сім'я, розташовувалися за кілька кілометрів від донецького аеропорту. На той час на летовищі вже точилися бої. Усвідомлюючи, наскільки небезпечно залишатися на рідній землі, завантажили найнеобхідніше в автівку, й поїхали на Західну Україну. Тоді разом з Оробейками Донбас покинули й декілька працівників їхнього підприємства.

Читайте також: У Луцьку відбувся перший бізнес-форум онлайн: поради про HR в час коронакризи

Важливим поштовхом до переїзду стала також державна постанова про те, що всі, хто вирішить перереєструвати виробництво на непідконтрольній території України, зможе зробити це протягом двох тижнів.


Приїхавши до Луцька, Вікторія одразу ж взялася підіймати фактично з нуля «Волиньморепродукт». Зробила в приміщенні косметичний ремонт, провела опалення. Згодом відновила роботу магазину та кафетерію. На роботу повернулися два десятки людей, які працювали на цьому підприємстві раніше.

«Коли починали відновлювати виробництво, найперше запросили на роботу виробників та технологів. Згодом «підтягнулися» й інші. З часом хтось звільнився із роботи, а хтось – залишився. Життя є життя… Нині на нашому рибному підприємстві у Луцьку залучені близько 20 людей», – розповідає Вікторія Оробейко.


«На цій риббазі я вже сім років працюю. Коли Вікторія Олександрівна взяла керівництво у свої руки, наші справи відчутно покращилися. Товарів у магазині стало більше, продукція – якіснішою. Нам підняли зарплату, гроші отримуємо вчасно. Коли почався карантин, ми з перших днів маємо антисептики, засоби захисту», – каже продавчиня рибного магазину, який функціонує поруч із підприємством, Лідія Чиж.

Налагодивши виробництво на «Волиньморепродукті», Вікторія частину приміщень, які не використовувала, здала в оренду. Серед орендарів були й люди, які разом із нею покинули Східну Україну.


Бізнес у Донецьку «націоналізували» сепаратисти

Коли Вікторія Оробейко покидала з родиною окупований Донбас, у нове життя забирати особливо не було чого. Фактично все, що нажили, забрали сепаратисти.

«Там у мене було підприємство «Донецькморепродукт», яке спеціалізувалося на виробництві риби та рибних продуктів, ринок, займалася організацією дитячого харчування – під моїм керівництвом готували їжу для учнів півсотні шкіл. У мене в підпорядкуванні було майже три сотні працівників. Також я ще була депутаткою Кіровської районної ради у Донецьку. «Донецькморепродукт», начебто, працює ще й досі. Працівники, які там залишилися, розповідають різне. Одні кажуть, що потужності «розтягнули», інші – що щось ще виробляють. Ринок функціонує й досі. А от потужності, де ми займалися дитячим харчуванням, «розтягнули» майже повністю. Їх, на жаль, уже не повернути», – зітхає моя співрозмовниця.

Попри те, що в Луцьку жінці довелося починати все з початку, запевняє, що не шкодує про свій вибір. Зізнається, почувається тут наче вдома.

«Люди розповідають різні історії, проте мене на Волині прийняли гарно. На шляху зустрічаються цілком нормальні люди. Коли ми тільки-но переїхали до Луцька, жили на орендованій квартирі. Було таке, що на Різдво планували залишитися дома, оскільки не знали, як у новому місті відсвяткувати по-іншому. Проте нас запросили в родину, познайомили з традиціями, показали місто. У мене лише найкращі враження від лучан. Маю тут вже багато добрих друзів. Це така ж сама Україна! Не розумію, навіщо колись нас ділили», – каже переселенка.

Читайте також: Корсак-молодший: маркетолог, який виходить з тіні відомого батька. #НЕЗЕЛЕНІ​​​​​​​

Марія МАРТИНЮК

Коментарі
26 травня
Сьогодні
Вчора
24.05.2020
23.05.2020
Топ оголошення
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю