Життя у кольорі мультикам: як у Луцьку переселенка з Маріуполя відкрила підприємство з виготовлення амуніції та відновила роботу творчої майстерні
-
-
>
-
>
-
>
996
Маріупольчанка Оксана Макарова разом із сином понад два роки живе у Луцьку. За цей час жінка відкрила невелике підприємство з виготовлення військової амуніції та відновила роботу творчої майстерні, яку створила ще до повномасштабного вторгнення у рідному місті.
Щоб запустити нове виробництво підприємиця скористалася програмою «єРобота». Наразі «Тетрапод» виготовляє ексклюзивне спорядження, частину якого військовим передають безкоштовно, а у творчій майстерні «Orange» жінка сама робить столи, годинники та брелоки з епоксидної смоли.
Наскільки важко переселенцям відкрити власну справу, чому не варто розраховувати лише на грантові кошти, як підприємцю утриматися на плаву під час війни та, що мотивує тих, хто втратив рідний дім, жінка розповіла Бізнес.Район.
У «Тетраподі» виготовляють спорядження для військових
Оксана Макарова переїхала з Маріуполя до Луцька у березні 2022 року. За освітою вона економістка, досвід підприємництва має з 18 років. Жінка працювала у різних сферах – була майстринею манікюру, мала власне кафе, працювала в банку та у сфері нерухомості. Потім у рідному місті вона відкрила майстерню, де виготовляла предмети побуту та сувеніри з епоксидної смоли. Її чоловік Олег володів майстернею, де шили військове спорядження, сумки, гаманці зі шкіри.
На новому місці жінка вирішила, що за кордон не виїздитиме, а залишиться в Україні, чекатиме чоловіка, який пішов захищати країну. Оксана розповіла, що спочатку не планувала відкривати майстерню з пошиття військового спорядження. Вона думала лише про те, що коли чоловік повернеться з війни, йому необхідно буде психологічно відновитись.
У серпні 2022 року Оксана Макарова подала заявку на створення майстерні «Тетрапод» у межах грантового проєкту «єРобота».
Як розповіла жінка, заповнити заявку на отримання коштів «єРобота» вдалося за декілька днів, звісно, треба було ще все прорахувати та скласти бізнес-план.
«За умовами «єРобота», треба офіційно працевлаштувати дві людини й вони повинні працювати не менше двох з половиною років. За три роки треба повернути кошти. Крім того, у цей час не можна продавати обладнання, куплене за ці гроші. Тобто, якщо ви не справляєтесь, то треба їх повернути. Варто врахувати, що в умовах війни новоствореному бізнесу складно працювати. Грантових грошей може не вистачити, доведеться шукати інвесторів, нові можливості», – поділилася Оксана.
Жінка вирішила, що поки чоловік не повернеться з фронту, у майстерні вона шитиме для нього й інших військових, які боронять країну, необхідне спорядження.
Кошти, які отримала у межах проєкту, 250 тисяч гривень, вона планувала витратити на закупівлю обладнання, але чекати на них довелося чотири місяці. Тоді Оксана звернулася за допомогою до Українського ветеранського фонду, який придбав їй першу швейну машину. За отримані гроші жінка купила ще дві швейні машинки, зняла приміщення у готелі «Світязь».
У майстерні почали виготовляти під замовлення військове спорядження – від підсумка для ножиць або турнікету до плитоноски, сумок для FPV-дронів. У «Тетраподі» чи не вперше в Україні почали шити жіночі плитоноски, пояси для жінок військовослужбовиць.
Кошти, які підприємиця отримала у межах проєкту «єРобота», вдалося повернути за півтора року. Зараз у «Тетраподі» є 10 швейних машин. Знайти швачок було нескладно. Ще півтора року тому тут працювали три майстрині, зараз їх вже 12.
Нещодавно на підприємство прийшла працювати жінка, яка переїхала у Луцьк з Бахмута. Вона мала досвід шиття військового одягу, тож у «Тетраподі» жінка допомагає з розмірною сіткою, з лекалами. Наразі швачка отримує зарплату у 20 тисяч гривень.
«У кожного, хто тут працює, є не лише матеріальна мотивація, а й особисте ставлення, розуміння того, що ми робимо важливу для країни справу», – додала Оксана.
Декілька місяців тому майстерня з пошиття військового обладнання переїхала із готелю «Світязь» у центр міста. З новим приміщенням «Тетарподу» допоміг відомий луцький підприємець, він надав майстерні це приміщення у безкоштовне користування на рік.
З початку цього року підприємству вдалося розширили асортимент. Тут шиють військову форму та тактичні сорочки ubacs, виготовляють перші в Україні рюкзаки для снайперів. Спочатку їх робили для знайомих військових, а потім почали замовляти військовослужбовці з інших підрозділів.
«Рюкзак для снайпера – такий, аби бійцю було максимально зручно. Цей рюкзак та подібні вироби ми проєктуємо за рекомендаціями військових», – додає Оксана.
У «Тетраподі» також виготовляють підсумки для FPV-пультів та окулярів, захист для живота і паху військовослужбовців, органайзери для одягу, які стануть у нагоді тим, хто їде у відрядження чи відпустку.
У цьому році Оксана Макарова заповнювала грантову заявку на придбання нового обладнання для «Тетраподу», але не отримала грант. Нові швейні машини, які дозволяють шити обладнання за стандартами НАТО, вона придбала за власні кошти.
До Оксани Макарової зверталися інвестори, які хотіли вкласти власні кошти у розширення виробництва. Але підприємиця відмовила, бо хоче зберегти майстерню для чоловіка, який зараз на фронті. Крім того, Оксана не хоче у гонитві за кількістю втратити якість та ексклюзивність того, що виготовляє майстерня.
«Великі за обсягом замовлення, з якими наші потужності не справляються, ми виготовляємо у партнерстві з одним з місцевих підприємств з виготовлення амуніції. У «Тетрапода» є всі шанси через пів року стати найпотужнішими виробниками військового спорядження на Волині», – додала Оксана.
Частину військового спорядження, яке виготовляє майстерня, військовослужбовцям віддають безкоштовно.
Читайте також: Краще разом: як SPAR об'єднав 92 країни світу
В «Orange» створюють елементи інтер’єру та сувеніри
Ще у березні позаминулого року в Оксани Макарової виникла ідея відновити у Луцьку роботу власної майстерні виробів з епоксидної смоли, яка працювала в Маріуполі до повномасштабного вторгнення. Але багато часу забирав «Тетрапод», згодом жінці здавалося, що творчість можна відкласти до перемоги.
Хоча після вимушеного переїзду, саме створення картин зі смоли допомогло їй відволіктися. Майстрині вдалося зберегти постійних замовників та знайти нових. Ще на початку року Оксана Макарова отримала замовлення від луцького підприємства на виготовлення 12 картин для магазинів.
Майстерня з сонячною назвою «Orange» запрацювала декілька місяців тому, вже у новому приміщенні у центрі міста. Тут майстриня виготовляє з епоксидної смоли вази, настінні годинники, картини, підставки під чашки, брелоки. Сувеніри та предмети побуту зі смоли замовляють покупці з інших міст та закордону.
Зараз підприємиця працює над двома замовленнями.
«Нещодавно до мене звернулася молода лучанка, якій на концерті Монатіка хлопець зізнався у кохання та запропонував стати його дружиною. Вона попросила засушити подарований їй букет і зробити з ними стіл зі смоли», – розповіла Оксана.
Крім того, жінка створює дев’ять об’ємних картин для інтер’єру нового кафе переселенки з Маріуполя Кристини Гусєвої.
«Картини великі, їх треба шліфувати, сушити, та й стіл чималий – 1 метр 20 сантиметрів на 90 сантиметрів. У новому приміщенні у мене є місце, де можна працювати над такими об’ємними замовленнями», – розповіла Оксана.
У «Orange» вистачає обладнання та сировини. Наразі майстриня освоює нові техніки, працює з алкогольними чорнилами та текстильними пастами. Підприємиця зізнається, що хоч і працює в «Orange» кожен день, але більше уваги приділяє майстерні з пошиття військової амуніції.
«Якщо розподілити по часу, то десь 20% працюю у «Orange», 80% – у «Тетраподі». Поки чоловік на війні, для мене все життя у кольорі мультикам, тож часу на творчу роботу не вистачає. Хоча, «Orange» – єдине місце, де можна вимкнути думки й попрацювати для душі», – додала Оксана.
Підприємиця поки не планує набирати окремо команду для роботи у «Orange», але вже восени хоче проводити на його базі творчі майстер-класи з малювання, виготовлення виробів зі смоли.
Крім того, цей простір має об’єднати переселенців, підприємців, які відновили бізнес після переїзду. На одній зі стін у приміщенні майстерні Оксана планує створити велике панно, на якому хоче зобразити рідне Азовське море.
За інформацією Волинського обласного центру зайнятості, на Волині з початку дії програми «єРобота», з червня 2022 року, подали 2037 заявок, з них 583 заявники отримали позитивне рішення, серед них 12 переселенців. Заявники отримували кошти на роздрібну та оптову торгівлю, ремонт транспорту, організацію громадського харчування, власну справу у сфері спорту та відпочинку.
У квітні цього року внесли зміни у програму «єРобота», які стосуються розміру гранту. Згідно із нововведеннями, людина, яка не є приватним підприємцем і бажає ним стати, може отримати мікрогрант до 75 тисяч гривень. Після схвалення виділення коштів необхідно зареєструватися як ФОП і проводити підприємницьку діяльність.
Стосовно інших розмірів грантових коштів, умови отримання залишилися без змін.
«Підприємець, який хоче отримати гроші на розширення бізнесу або його створення, може претендувати на 150 тисяч гривень з одним найманим працівником і 250 тисяч гривень, за умови створення двох робочих місць. Робочі місця створюють впродовж трьох років, а податок за працівників сплачують впродовж двох років», – розповіла заступниця начальника відділу реалізації проєктів Волинського обласного центру зайнятості Жанна Хаймик.
Читайте також: Мобільний додаток «СвітлоЄ» – з Луцька: де завантажити, як користуватися та хто його створив
