Бізнес обирає Закарпаття: як прикордонний регіон перетворюється в економічний центр
-
-
>
-
>
-
>
7061
У Закарпатській області працює понад 80 тисяч підприємців. Такі офіційні дані оприлюднили на сайті Закарпатської ОВА станом на 1 липня. Попри війну кількість підприємців у порівнянні з початком 2022 року зросла більш як на 6 тисяч, що свідчить про сприятливі умови для економічного розвитку.
Окрім того, через повномасштабне вторгнення Росії, до Закарпаття на початку 2022 року перемістилось орієнтовно 400 компанії. Зараз продовжують працювати – 283. В регіоні планують створити понад 10 тисяч нових робочих місць, а від початку 2024 року ці компанії сплатили до державного бюджету 1 мільярд 683 мільйони 400 тисяч гривень.
Наразі Закарпатська область входить в лідери в Україні щодо приросту створення нових підприємств. Щоб розібратись, чому там так стрімко розвивається бізнес, журналістка видання Бізнес.Район поспілкувалась з директором Департаменту економічного та регіонального розвитку Закарпатської ОВА Тарасом Триндяком та керівниками місцевих підприємств.
Релоковані підприємства
Директор департаменту каже, що на початку війни багато людей ринули на Закарпаття в пошуках прихистку. Хтось транзитом, хтось осів. Так само зробили й ті, хто прагнув врятувати своє підприємство. Але коли ситуація стабілізувалась, частина підприємств повернулися додому, інші все ж осіли тут.
«Одна з компаній, яка переїхала з Краматорська, створила індустріальний парк і тепер виготовляє вітрогенераторні турбіни та встановлює вітряки. У липні вони запустили в роботу перший в області вітряк, потужністю 4,8 МВт. Поки лише в тестовому режимі», – розповідає Тарас Триндяк.
Зі слів чиновника, ще до війни до них приїздили фахівці й стверджували, що територія Закарпаття неефективна для вітрової генерації. Проте у своїх розрахунках вони аналізували переважно рівнинну територію, і не брали до уваги високогірні вітрові потоки.
Впродовж місяця підприємство планує змонтувати другий вітряк. Загалом в області є кілька локацій, де хочуть розміщувати вітрові електростанції. Одна з них – гірський масив Полонина-Руна.
Проте, попри переваги вітрової електроенергії, компанія зіштовхнулась зі спротивом населення. Тарас Триндяк, який особисто брав участь в громадських обговореннях, пояснює, що люди казали різне. Зокрема, що буцімто вітряки роблять електричні імпульси, які вб’ють все живе. Дехто запевняв, що вітряки вбиватимуть перелітних птахів. Казали, що не можна ставити на вершинах, а лише внизу.
Попри велику кількість міфів, у вітрової генерації дійсно є свої недоліки. Головний з них – шум. Тому компанії мають дотримуватись санітарних зон, а в зимовий період дбати, щоб лід, який намерзає на лопастях, нікому не нашкодив. Ризики є, але компанії активно використовують технології, які зменшують таку ймовірність, зазначає посадовець.
«Мені теж хочеться, щоб Закарпаття залишилося гарним краєм з горами та лісами, а не перетворилося в промислову зону. Але з іншого боку хочеться, щоб і люди жили комфортно і громади розвивались. Якби у нас вже десь працював хоч один-два вітряки й люди, які живуть поруч, сказали б об'єктивну оцінку, то було б інакше. А так людей налякали, і тому були сильні перепалки в цих обговореннях. Я думаю, що от коли попрацюють рік ці вітряки, то мислення людей зміниться», – наголошує очільник департаменту.
Ще одна особливість, яка була не характерна для Закарпаття, – в регіон релокувались багато металообробних підприємств і почали використовувати для виробництва ще радянські приміщення, де встановили сучасне обладнання й активно виробляють продукцію.
Приїхала ціла група фірм з Харкова, які займаються металообробкою, а одна з них спеціалізується на гарячому оцинкуванні.
«Виявилося, що ця технологія доволі унікальна, і в Україні її майже ніде нема. Власники демонтували всі ванни з Харкова, і перевезли сюди. Зараз у них безліч замовлень. Навіть угорці та словаки крутяться, щоб щось замовити», – каже пан Тарас.
Окрім того, є фірми, які виготовляють системи безпеки для будинків та сільськогосподарські підприємства, де фермери з інших регіонів, почали обробляти угіддя за нетиповими для місцевих технологіями.
Виклики
Тарас Триндяк каже, що найскладнішим питанням залишається ситуація з мобілізацією працівників.
«Наразі на Закарпатті приблизно 490 підприємств мають статус критично важливих для економіки, і відповідно можуть бронювати 50% своїх працівників», – зазначає керівник департаменту.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, підприємство, яке хоче отримати статус критично важливого має відповідати визначеним критеріям. Один із них – важливість для функціонування територіальної громади. І основною вимогою в цьому випадку є середня зарплата працівників, яка на Закарпатті, згідно з законом, має бути не менша, ніж 13 433 гривень. Проте багато підприємств навіть такий рівень не можуть забезпечити.
«Мусимо визнати, що багато бізнесів показує неправдиву зарплату. І з цим доволі важко боротися, бо ні податкова, ні інспекція праці не мають важелів впливу. Люди звикли отримувати гроші в конверті. Але з іншої сторони, підприємство через це не може отримати бажаний статус», – наголошує чиновник.
Коли ж всі пункти дотримані, то підприємство подає пакет документів. Щотижня в області засідає робоча комісія, яка розглядає й приймає рішення. Якщо ж рішення позитивне, то протягом наступного тижня виноситься розпорядження голови ОВА і підприємство може починати процедуру бронювання.
«З електронним бронюванням через «Дію» ситуація просто перевернулася. Тому що раніше процедура могла затягнутись на місяці. І це було дуже погано, бо підприємство вже мало статус, але нічого не могло вдіяти. А з нововведенням у людей певною мірою з’явилась довіра до процесу бронювання», – зазначає пан Тарас.
Окрім того, для підприємств Закарпаття складною була ситуація з блокуванням кордонів. В регіоні багато підприємств експортно орієнтованих, а траплялись випадки, що черги тривали 19 днів. І виходило, що час виготовлення продукції значно менший, ніж час доставки.
Коли почалися масовані атаки Росії, які зруйнували важливі складники енергосистеми, відключення негативно вплинули на більшість підприємств.
«З графіками відключень не можна було спланувати діяльність. Ну ж не може фірма на півдня людей викликати, а на півдня відпускати. Потрібні були власні джерела генерації енергії. Хтось рятувався генераторами, а великі потужні підприємства генератором не врятуєш. Зараз ситуація трішки стабілізувалась, але ми проводимо багато зустрічей нарад і пропонуємо бізнесу альтернативи», – наголошує чиновник.
Регіональні програми підтримки
Коли у 2022 році почались тотальні блекаути, в Закарпатській ОВА розробили програму енергетичної допомоги Energy Help. Її суть полягала в тому, щоб частково відшкодовували малому та середньому бізнесу вартість придбання альтернативних джерел енергії. Це відбувалось з розрахунку не більше 30% вартості джерела енергії та не більше 300 тисяч гривень одному заявнику. Відповідно програмою можна скористатись тільки один раз.
І важливим аспектом було те, щоб підприємство сплачувало ПДФО і ЄСВ, оскільки значна частина податків поступає в місцеві бюджети, і вони можуть бути джерелом відшкодування витрат підприємств на придбання джерела електроенергії. За період дії програми відшкодували понад 27,5 мільйона гривень.
«На початку цього року вже не було заявок. І ми думали згортати програму. Але тепер знову виникла потреба, і цього тижня ми маємо 12 заявок на розгляд. За весь час ми відшкодовували кошти за генератори, екофлоу та сонячні електростанції. Ми зараз наголошуємо, що якщо підприємство ставить сонячні електростанції, то лише з акумуляторними батареями, щоб закривати ті проміжки, коли немає генерації», – розповідає Тарас Триндяк.
Окрім того, в області активно впроваджують системи газопоршневих станцій. Підприємствам пропонують робити це самостійно, або ж співпрацювати з фірмами-інвесторами, які мають фінансовий ресурс та необхідний досвід. Така співпраця дозволяє генерувати електроенергію як на енергоринок, так і забезпечити безперебійну роботу підприємства.
«Нам дуже важливо, щоб до кінця року частина з них запрацювала. По заявках на обленерго ми бачимо, що вони видали технічних дозволів орієнтовно на 170 МВт, але моя особиста оцінка, що до кінця року ми встигнемо запустити до 40 МВт», – каже чиновник.
Також в області діють програми підтримки сільського господарства, на які цьогоріч виділили близько 35 мільйонів гривень.
Щороку на Закарпатті проводять конкурс стартапів, де будь-хто, хто ще не є підприємцем, але хоче започаткувати діяльність, викладає свій фінансовий план та ідею. А у випадку позитивного рішення отримує до 200 тисяч гривень на реалізацію. У цьому році конкурсанти подали 47 пропозицій на створення нового бізнесу.
«Коли я читав заявки на папері, то думав, що це все надто просто. Але коли люди презентують свої ідеї й в них горять очі, то це зовсім по-іншому сприймається. Наприклад, одна дівчина подала заявку на створення студії звукозапису, вона акторка дубляжу і хоче навчати цього інших. Чи власник екоферми, який відновлює традиційні сири. Таких людей хочеться підтримувати», – наголошує очільник департаменту.
Багато залучалося до конкурсу й внутрішньо переселених осіб.
Ще в області діє програма для населення, яке встановлює сонячні електростанції. Людям готові відшкодовувати до 35 тисяч гривень за встановлену електростанцію, але при умові, що вона містить всі чотири параметри, а саме: сонячні панелі, інвертор, акумуляторну батарею і двонаправлений лічильник. Сума фіксована і не залежить від потужності станції. Ця програма доповнює державну, яка пропонує безвідсоткове кредитування для встановлення електростанцій, згідно з якою власники станцій не можуть продавати вироблену енергетику.
«Ми зрозуміли, що без двонаправленого лічильника вироблена електроенергія йде в нікуди, а так ми направляємо цю електроенергію в мережу», – пояснює пан Тарас.
Також тут діє програма підтримати виробників, які займається виробництвом кінцевої продукції, а не лише сировини.
«Нам важливо, щоб в товару була додана вартість. Поглиблена переробка сприятиме зростанню ціни та більшій кількості необхідної робочої сили», – переконаний директор департаменту.
Люди, географія й комунікація
«Географічне розташування дуже сильно впливає. Ми маємо дякувати богу, що у нас за період війни, всього-на-всього одна ракета вибухнула», – наголошує чиновник.
В основному територію Закарпаття використовують як територію для маневрів. Цей фактор суттєво впливає на те, що бізнес не має таких пошкоджень, як в інших областях.
«Шляхом впровадження програми «Безпекове Закарпаття» встановлено величезну кількість відеокамер з ідентифікацією облич та номерів авто, що дало змогу досягнути одного з найнижчих навіть для Європи й світу рівня злочинності, оскільки є змога оперативно реагувати та виявляти правопорушення», – пояснює пан Тарас.
До того ж в області немає комендантської години. Тарас Триндяк каже, що це заслуга голови ОВА Віктора Микити. Його неодноразово схиляли запровадити обмеження, але він довів, що користі від комендантської години регіон не отримає.
Щоб налагодити комунікацію з підприємцями, цьогоріч у відомстві запровадили онлайн-зустрічі під назвою «Діалог влади та бізнесу». Кожного четверга з 15:00 до 17:00 всі охочі можуть доєднатись до цієї наради за відкритим лінком.
«Ми планували, що це буде в форматі обговорення проблем бізнесу, які ми спільно опрацюємо і дамо відповіді. Але формат швидко вичерпався і ми почали обирати якусь актуальну тематику, щоби презентувати назагал. Вже було кілька зустрічей щодо бронювання та впровадження газопоршневих станцій. Налагоджували бесіду між представниками освіти й бізнесу. Думали щодо впровадження дуальної системи освіти. На цей тиждень запланована розмова про програму національного кешбеку. Такі зустрічі дозволяють зберегти ресурс та ефективно комунікувати», – каже очільник департаменту.
Але попри всі зусилля, працівників на підприємствах не вистачає. Багато релокованих підприємств ще на початку забирали з собою своїх людей і працевлаштували. Але є приклад металообробки. Оскільки ця галузь не розвивалась, то й спеціалістів в області було обмаль. Тарас Триндяк зазначає, що електрозварювальники – це топзапит.
«Є реальна проблема, що багато чоловіків просто ховаються і не працюють. І тут питання, як їх витягнути у світ, щоби кожен, хто живе в Україні, приносив користь державі. От саме через процес бронювання ми хочемо це розв'язати, щоб коли фірма отримала цей статус, вона набирає працівників, в неї є якийсь ліміт бронювання, вона може цю людину приймати й щоб та людина яка не воює, спокійно працювала. Тому що армія без податків теж не може існувати», – підсумував очільник департаменту.
Позиція бізнесу
Закарпатець Іван Яцько – власник ферми «Вівчарський хутір», що у Синевирській громаді, каже, що на Закарпатті, безпечно працювати та розвиватися.
«Багато людей цього чи не розуміють, чи не хочуть розуміти. І це мені особисто боляче, тому що маємо до останнього боротися за своє. І маємо зберігати, а не покидати», – наголошує фермер.
Тому він вирішив відновлювати традиційне вівчарство, яке зараз у занепаді. Чоловік каже, що останнім часом люди часто продають тварин, бо не хочуть і не можуть тримати.
«В нас цієї весни приїхало шість фур, завантажили вівці й повезли в Туреччину. Коли я таке чую, мені стає дуже боляче», – пояснює Іван.
На заощаджені й позичені в родичів гроші чоловік придбав 52 вівці гірськокарпатської породи. Вже навіть є маленькі ягнятка. Також він скористався програмою з обласного бюджету і закупив ще 250 різних овець.
«З мене багато хто сміявся. Казали, що з цього нічого не вийде. Але вже під час війни я збудував дегустаційну бесідку на п'ять столів, де люди мають можливість сісти, продегустувати традиційні сири», – каже підприємець.
Їх тут чотири види: будз, вурда, копчений будз і бриндзя.
На початку фермеру здавалося, що все робитиме сам, але наразі має вже чотирьох найманих працівників. Платить щомісяця податок, навіть оформив зараз п'яту людину.
Найбільші складнощі на фермі – з доставкою кормів. Тому що екоферма находиться за 4,5 кілометри від села. Також підприємець зазначає, що стало складно з людьми.
«Якщо порівнювати до війни, то десь 10% чоловіків якщо залишилось, то дуже добре. Немає кому косити сіна, я сам не встигаю і тому дуже важко, але потихеньку все одно якось знаходжу вихід з ситуації», – підсумовує Іван Яцько.
Співзасновник релокованого до Мукачева підприємства SnEco Пилип Гришин каже, що компанію довелось відновлювати з нуля.
«Ми змогли забрати з Харкова лише 40% того, що мали. Але на кінець 2023 року ми вже перевершили обсяги довоєнного 2021 року», – каже підприємець.
Найбільшим викликом для компанії став підбір персоналу, адже спеціалістів на обласному ринку не багато. До того ж каже, в східних регіонах нема такої кількості святкувань. І коли підприємство працює сім днів на тиждень, то на неділю дуже важко знайти працівників, оскільки цей день закарпатці присвячують церкві.
SnEco працює з національними мережами супермаркетів, тому прив’язки до місця виробництва не мали.
З переваг виробник відзначив близькість до кордону.
«Ми змогли отримати дозвіл на експорт продукції в ЄС, перші на Закарпатті, і наразі починаємо експортувати. Регіональними програмами підтримки не користувались, але місцева влада допомагала з отриманням цих дозволів», – пояснює Пилип Гришин.
***
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
