Сімнадцять років з «Нашим Краєм»: у Ковелі провели на пенсію керівницю супермаркету

Надія Суріна з дев’ятнадцяти років працювала у сфері торгівлі. Вона 17 років успішно керувала магазином «Наш Край» у Ковелі. Декілька днів тому у свої 63 жінка пішла на заслужений відпочинок.

У магазині, який сьогодні працює під брендом «Наш Край» жінка почала працювати 32 роки тому, коли він ще був універсамом.

«Тридцять два роки тому, у 1981 році, тут відкрили перший магазин самообслуговування. Через п’ять років я прийшла сюди й успішно працювала до 1992 року. Згодом відбулася комерціалізація, управління торгівлі розпалося на малі підприємства. Я лишилася керівницею і ми самостійно пропрацювали 10 років», – пригадує пані Надія.

Проте, у той період для підприємців створили дуже складні умови для існування. Потрібно було платити ПДВ від реалізації, не вистачало оборотних коштів. Щоб зберегти магазин, доводилося брати кредити під великі відсотки. Рятувало торговий заклад те, що люди мали гроші, але був дефіцит товару. 

Читайте також: Вісім кроків до найкращої в Україні франшизи. БЛОГ

Якщо вдавалося закупити товар, то він дуже швидко реалізовувався, тому прибутки були непогані. Однак з кожним роком самостійно розвивати магазин ставало все складніше, тому Надія Суріна почала переговори з різними інвесторами та в результаті вирішила приєднатися до VolWest Group.

«У цьому магазині я була директоркою 15 років, згодом стало складно самим справлятися, тому ми стали частиною компанії VolWest Group. Ось такий мій шлях – в двадцять п’ять років стала керівником, а зараз, на цей час мені шістдесят три роки, вже пора відпочити. В цей торговий заклад я прийшла в тридцять один рік, а відпрацювала тридцять два», – розповідає жінка.

Відкриття магазину під брендом «Наш Край» у Ковелі відбулося 18 березня 2004 року. Супермаркет швидко здобув популярність, адже в асортименті була ексклюзивна продукція, яка не зустрічалась в інших торгових закладах.

«Важливо, що інвестори завжди підтримували ідеї та пропозиції для розвитку нашого супермаркету. Завдяки цьому ми постійно удосконалюємося, а це допомагає залучати клієнтів. Три роки тому зробили реконструкцію. Відбулося переобладнання, розширення площі, також зробили коптильню, розширили асортимент випічки», –  розповідає керівниця.

Протягом років відбулося чимало позитивних змін. Тричі магазин глобально видозмінювався для комфорту покупців, з’являлися новинки, вливалось нове бачення торгівлі. 

Ледве до невпізнання магазин змінився із появою вікон. Здавалося б – така елементарна річ, проте саме вони вдихнули в приміщення нове життя, зробивши великий крок у майбутнє та відійшовши від традицій радянщини. 

Позитивні зміни на різних етапах приваблювали покупців. І через ті ж вікна видно, що відбувається в магазині, людям стає цікавіше і вони розуміють, що ніхто не намагається від них щось приховувати. Зі зміною бачення клієнта компанія йде в ногу з часом.

«Ці поліпшення дали своє. Попри те, що у місті з’являються нові магазини й намагаються конкурувати з нами, наші клієнти вірні «Нашому Краєві» вже не перший рік. Аби виправдовувати довіру, ми розвиваємося кожного дня. 

Наприклад, нещодавно з'явився «холодний стіл» – це охолоджена риба, величезний акваріум з коропами. Тут одразу ж і коптиться рибна та м’ясна  продукція. Також відкрили цех по обробці м’яса, він відкритий, там м’ясник рубає тушки та робить ковбаски. Людям це цікаво, вони все бачать і тому довіряють. Як наслідок – реалізація м’ясних продуктів збільшилася в декілька разів», – пишається Надія Суріна. 

Керівниця розповідає, що власна випічка теж має чималий попит. У зовнішніх постачальників все менше купують, бо є клієнти, які люблять саме продукцію «Нашого Краю». Усіх різновидів хліба у магазині продають близько двохсот буханок за день. 

Читайте також: Розумні інвестиції і швидка окупність: переваги франчайзингу

«Мені, мабуть, пощастило у виборі інвестора для магазину, бо ж були охочі й інші компанії. Я рада, що не помилилася у виборі. За ці сімнадцять років, я жодного разу не пожаліла, що потрапила під прапори нашої компанії «VolWest Group».  Звісно, є різні нюанси, робочі моменти. В будь-якій компанії не буває усе гладко, але тут я надзвичайно ціную взаєморозуміння. Жодного разу за ці роки ні я, ні мій колектив не був обділений увагою та професійною допомогою. І за це я дякую голові ради директорів VolWest Group Віктору Корсаку. Мені таки пощастило», – зворушливо каже пані Надія.

У ставленні до роботи керівниця цінує дисциплінованість, порядність та розмежування особистого та професійного. Керівниця на власному прикладі старається  показувати, як має бути. Якщо на восьму годину на роботу, вона не дозволить собі прийти пізніше. Якщо робочий день до п’ятої, пані Надія не піде раніше. Керівниця вважає, що для того, аби вимагати щось від когось, треба бути самому таким.

«Можливо це ще стара школа, але цей принцип закладений в моїй голові, і до сьогодні я вважаю, що так має бути. Якщо якийсь переоблік – беру участь, якщо ремонтні роботи – засукую рукава й працюю однаково з усім колективом. Це ж ніби сім’я, 70% часу ми живемо на роботі. У мене завжди було кредо «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе», це дає результат. Я ніколи себе не вважала вищою за інших, якщо потрібно виставити товар, а люди не встигають, треба допомогти. Потрібно бути однією командою, тоді все виходить», – ділиться секретом успіху жінка.

Її слова підтверджують і колеги, які не один рік пропрацювали під керівництвом пані Надії.

«Надія Василівна віддана своїй справі, переймається робочими моментами, колективом, дуже компетентна, чітко розставлені пріоритети. В неї величезний багаж знань, вона нас вчила, вкладала душу. Справедлива, чесна, вимоглива. У неї до всіх рівне відношення, як до колег. Вона берегла колектив. Знала, в кого коли день народження, вітала, якщо щось траплялося, вона дуже чуйно до цього відносилась.  Вона не соромиться рукава засукати, якщо прийшов новий працівник, стати й показати. Завжди на підборах, не дивлячись ні на що. Взірець для директорів, завжди гарна та приємна жінка», – каже колега Валентина Чапко.

Читайте також: Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

Нині у магазині працює 42 людини. Коли графік був цілодобовим, колектив був більший. «Наш Край» працював у режимі 24/7 від відкриття й протягом п’ятнадцяти років. Дещо зменшились прибутки, коли вночі заборонили торгувати алкоголем. 

Були певні труднощі з реалізацією кулінарної продукції через пандемію коронавірусу: у людей з’явилась пересторога при купівлі таких товарів. Та цю проблему вдалося розв’язати – задля впевненості у безпеці продукцію почали пропонувати фасованою. Це спрацювало, вдалося повернути попередні показники продажів, люди перестали боятися купувати такі товари. 

Надія Суріна каже, що робота з людьми не буває легкою, бо до кожного треба знайти підхід.

«Робота з людьми – це найважче, як не крути. Усі люди різні. Часом на роботу приходять, так би мовити, люди з вулиці: без відповідної освіти, без досвіду роботи і будь-якої підготовки. І якщо людина раніше була перукарем чи майстром манікюру, то у неї трохи інше поняття сервісу й часом буває важко перевчити й показати інший підхід. На роботу беремо тих, хто має бажання працювати, готовий вчитися та вдосконалюватися. Ті, хто мають бажання, можуть здобути кар’єрне зростання.

Колись до нас прийшов на роботу молодий чоловік Віталій Гичко, через місяць роботи ми перевели його на торговий зал, він і на касі допомагав. Згодом став адміністратором. А зараз він вже працює комерційним директором у Житомирі.

А ще магазин у Ковелі поєднує серця. Колись у нас починав Віктор Гайдюк, працював у залі. Зараз він регіональний керівник по франшизі в «Нашому Краї». Тут познайомився з майбутньою дружиною Олею, вона у нас адміністраторкою працює, зараз вона в декреті», – трепетно розповідає пані Надія.

Карантин

З гідністю магазин впорався з труднощами, які виникли через запровадження жорсткого карантину.

«З самого початку це було дуже важко. Паніка була у всіх людей, в тому числі й у нас. Люди почали все скуповувати, почався ажіотаж. Та з усіма викликами ми впорались. На сьогодні всі працівники ретельно дотримуються протиепідемічних заходів: працюють у масках та рукавичках. Іноді це непросто, та нічого не вдієш, це вимога часу», – каже жінка.

Дещо скептично вона ставиться до вибіркової заборони на продаж певних груп товарів, яку нещодавно запроваджували в Україні.

«Я це не зовсім розумію, та й покупці не зрозуміли також. Разом жартували з цього приводу, та дотримуватись вимог все ж довелось. Якщо можна взяти пачку майонезу, банку горошку, то чого не можна лампочку взяти? Якщо держава приймає якесь невдале рішення, першими, хто вислухає обурення, будемо ми – працівники торгівлі. Подорожчав хліб – ми крайні, локдаун – хто ж вислухає, як не ми», – добродушно жартує жінка. 

Вона зауважує, що серед покупців є люди, які бережуть себе й ретельно дотримуються усіх вимог: приходять у масках, користуються антисептиками. Але є й такі, що як би ти не просив, вони не хочуть цього робити. 

Читайте також: Бізнес на «пекінці». Репортаж з капустяного поля на Волині

Одна з працівниць магазину також перехворіла на коронавірус. На щастя, хворобу вчасно виявили, дотрималися усіх протиепідемічних вимог й ніхто з колективу не підхопив хворобу від інфікованої. Подолавши захворювання, жінка повернулась до роботи. 

«Позитивно, що люди елементарно навчилися мити руки, то і кишкових захворювань стало, напевно, менше», – каже Надія Суріна.

Колектив та наступниця

Свою посаду жінка уступає колезі Валентині Чапко, з якою разом працюють вже 16 років. Надія Суріна гарно відгукується про наступницю та впевнена, що передає магазин у надійні руки.

«Валентина Іванівна – освічена та розумна, їй вистачає досвіду та знань для такої роботи. Це людина, якій я довіряю, я задоволена її роботою й вважаю, що вона не раз довела свою професійність й гідна такого підвищення. Іншого не бачу керівника. Сподіваюсь, що колектив оцінить і допоможе їй в роботі. Сказала їй, щоб двадцять років не здала ні колектив, ні магазин, ні позицію. А чого двадцять? Бо через двадцять їй буде стільки ж, як мені сьогодні», – ділиться пані Надія.

Валентина Чапко

Вона цінує у працівниках постійність та відповідальність. Часом болісно сприймає, коли колеги легковажно ставляться до роботи.

«Іноді молоді сидіти на одному місці нудно. Вони усюди розсилають своє резюме й готові пробувати щось нове. З самого початку в нас геть молодіжний колектив був, всі були дуже юні, зараз вже жіночки за п’ятдесят», – розповідає керівниця.

Вільний час на пенсії Надія Суріна хоче присвятити сім’ї та власним захопленням. Більше уваги приділятиме чоловікові, з яким разом вже 44 роки, синам та онучкам.

«Доля подарувала мені чотирьох онучок, першій – дев’ятнадцять років, студентка, а найменшій – десять. Радують бабусю й дідуся. Моїй мамі – дев’яносто один, вона дуже потребує моєї уваги та допомоги. Ще маю город, квіти, люблю читати, ходжу до церкви, мене там заспокоює атмосфера, дає час подумати над життям», – каже Надія Суріна.

Своїм колегам вона зичить залишатись оптимістами, працювати на благо та вміти слухати людей.

«Треба вміти вислухати кожного. Люди люблять увагу. Не має значення на якій посаді, треба спитати колегу «Як здоров’я? Чи потрібна допомога?» Це прості, але важливі речі», – впевнена керівниця.

Наталія ГОЛОДЮК, Ірина ВОРОТНА

Фото Ірини КАБАНОВОЇ