Луцька Edelvika шукає на роботу вишивальниць і вишивальників – журналістки «Району» випробували професію на собі
-
-
>
-
>
-
>
Реклама
3432
Бренд Edelvika з Луцька понад 30 років має лідерські позиції у виготовленні тканин, шитті, вишиванні та оздобленні одягу. Речі від «Едельвіки» знають та обирають в Україні та за її межами.
Компанія має власне ткацьке, швейне та оздоблювальне виробництво, брендові магазини, шоурум. Це одне з небагатьох в Україні виробництво повного циклу: де виріб народжується від виробництва тканини до вишивки, пошиття й примірки перед дзеркалом.
Щоб дізнатися де та як за допомогою голки та ниток створюють колосся, квіти, пташок, ромби та кола, які прикрашають сукні, сорочки, костюми, сумки та торбини, редакція видання Бізнес.Район побувала на екскурсії на дільниці машинної вишивки компанії Edelvika, журналістки випробували себе у ролі вишивальниць або, як кажуть зараз, – операторок машинної вишивки.
Поспішаємо констатувати, що ця професія непроста, проте цікава та досить прибуткова. І далі ми розкажемо чому.
Місце, де народжується ідея
Екскурсія з директоркою з маркетингу ПРАТ «Едельвіка» Ольгою Кас’ян починається з відділу дизайну, де народжується ідея, яку потім втілюють візерунком на тканині. Тут працюють дизайнерки вишивки Ольга та Віра, технічна художниця Катерина.
Дизайнерки створюють малюнок та підбирають кольорову гаму, техніку вишивки (хрестик, гладь, мережка), нитки, якими вишиватимуть (акрилові чи поліестерові), прораховують послідовність всіх операцій у вишивальному цеху.
Малюнок та технічні умови закладають у програму вишивальної машини, потім тестують закладену ідею, тобто роблять пробну вишивку, щоб подивитися, як вона виглядатиме та за потреби удосконалити виріб.
За словами Ольги Кас’ян, ручна вишивка має багато технік, машинна – майже повністю їх дублює, значно пришвидшуючи процес. Однак, є в машинній і особливі види стібків, які не можна відтворити вручну, наприклад фотостібок. Зазвичай у такій техніці вишивають портрети. Саме у цій техніці фахівці Edelvika створили портрети видатних українців: Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка та Володимира Зеленського.
Наступний пункт екскурсії – вишивальна дільниця. Саме тут свої сили випробували журналістки «Району». Цех працює нонстоп: цілодобово й кожного дня, звісно, діє позмінний графік роботи. У цеху працюють вишивальниці та практикантки у спеціальному одязі, з підібраним волоссям. Щоб допустили до вишивальної машинки, треба пройти інструктаж з техніки безпеки та мати в кишені спецодягу ножиці й викрутки.
Читайте також: Даст іст фантастіш: луцьку «Едельвіку» консультувала німкеня, яка працювала у 52 країнах світу
Уміти вишивати не обов’язково
На дільниці вишивки достатньо шумно. Це працьовито вистукують голки шести сучасних вишивальних машин, найстаріша – з 2013 року. У цьому році цех поповнився новими – двома шестиголовими та з великим полем вишивки. Поруч з машинками лежать запаковані окремі деталі одягу (крій), складені у пачки.
За словами майстрині дільниці Олени Демчук, нині в цеху в зміну працює по двоє людей, а для ефективнішої роботи у денний час передбачено три-чотири вишивальниці.
Для того, щоб працювати у цьому цеху не обов’язково вміти вишивати, однак бажано мати профільну освіту, знати назви окремих деталей одягу, які вишивають: пілочка, кокетка, рукав. За словами майстрині, навчитися працювати за вишивальною машинкою нескладно. Вона розповідає, як працюють вишивальниці.
Спочатку вони отримують зразок вишивки та технологічну карту, де зазначений колір ниток, розмір, форму п'ялець, як їх виставляти, номер голок і вже зібраний набір ниток. Вишитий зразок розміщують біля машини, щоб майстриня могла орієнтуватися. Всі дані вносять у програму.
«На шаблоні все намальовано, вказано яка нитка, в яку голку має бути заправлена, щоб вийшов правильний візерунок. До обов’язків вишивальниці входить перевірка ниток, заміна голок і контроль, аби п’яльця залишалися неушкодженими», – розповідає майстриня та показує, як працює обладнання.
Потім вишиту деталь одягу знімають з п’ялець, чистять від флізеліну і складають окремо. Комплекти підписують і здають майстрині, яка переглядає пачки деталей та перевіряє на можливі дефекти.
Однак, вишивальниці й самі контролюють якість вишивки та її відповідність зразку. У разі виявлення невідповідності, її виправляють.
Заробітна плата вишивальниці залежить від виробітку: усі виконані за зміну вироби оплачуються відповідно до їхньої складності та вартості, а заробіток розподіляється порівну між працівницями.
«Тобто, якщо за зміну в цеху вишили 12 рукавів, то їх вартість розділяють на двох – по шість на кожну, і так підраховують спочатку день, потім місяць. Зарплата залежить і від складності моделі одягу, того, на якій машинці вишивають деталі. Мінімум наші працівниці отримують 15-17 тисяч гривень на місяць, максимум – 30 тисяч. Крім того, є доплати за нічні зміни та премії за ефективність», – розповіла майстриня.
Вишивальниці можуть брати додаткові зміни та підміняти тих, хто хворіє. Тут головне виконувати норми виробітки й виготовляти якісну продукцію.
Ті, хто приходить працювати й не мають базових знань, можуть на місячному оплачуваному стажуванні навчитися азів машинної вишивки. Після стажування людина має вміти користуватися програмою машини, заправити виріб у п’яльця.
«До нас приходили бухгалтерки й економістки, які через місяць вже освоїли всі процеси. Ще одна дівчина через два тижні стажування залишилася в цеху сама, бо напарниця захворіла. Вона справилася і змогла запустити декілька машин, щоб не було простою», – розповіла Олена Демчук.
Йдуть сюди працювати жінки різного віку. Робота дуже рухлива, є нічні зміни. Можуть тут працювати й люди з інвалідністю, якщо дозволяє захворювання.
Вишивальний цех працює у чотири зміни, які тривають по 12 годин з 45-хвилинною перервою на обід та двома перервами по 15 хвилин. Для зручності працівників на другому поверсі є роздягальня, душові кабіни. Усі працівники мають змогу пообідати гарячим у їдальні в будь-яку зміну – компанія зробила це безкоштовним.
Трохи повправлявшись із п’яльцями та вишивальними машинами, разом з вишивальницями йдемо на обідню перерву. У цей день кухарі пригощали працівників гороховим супом з грінками, кашею з котлетою, овочевим салатом і компотом. Гарячі обіди готують на кухні поруч із великою залою, де обідають працівники.
На роздачі можна до обіду купити додатково сік, молоко, йогурт, булочку. У їдальні є мікрохвильова піч, де можна розігріти їжу, принесену з дому, та електричний чайник.
Коли захоплення стало професією
Після обіду повертаємося в цех, адже незвіданого у цій професії залишилось багато. Познайомилися тут з Інною з Донеччини, яка працює тут уже третій рік. Вона переїхала до Луцька весною 2022 року.
Тоді їй довелося кардинально змінити сферу діяльності. До повномасштабного вторгнення жінка працювала на «Артемсолі» машиністкою фасувально-пакувальної машини. У вільний час Інна нитками та бісером вишивала рушники й ікони.
Жінка не думала, що її захоплення колись стане роботою і тільки мріяла купити додому вишивальну машинку. Після переїзду до Луцька вона недовгий час працювала на одному з підприємств харчової промисловості, однак умови виявились непідходящими через застосування хімікатів.
Інна звернулася до Центру зайнятості, де їй запропонували пройти безкоштовні професійні піврічні курси швачок. Після навчання вона пішла на практику в Edelvika, де спочатку їй запропонували стати помічницею вишивальниці. Жінка погодилася, згодом вона стала вишивальницею.
«Для мене вишивка – це можливість з нічого створити щось. Це мова, в якій стібки-букви на полотні складаються у слова та речення. Заворожує, коли машинка вишиває на 860 обертах і ці стібки так швидко лягають. Дивишся і думаєш, скільки б це довелося вишивати руками», – ділиться враженнями від роботи Інна.
За її словами, для цієї роботи треба терпіння, відповідальність, старанність. Вишивальниця зізнається, що під час прогулянок по Луцьку здалеку, неозброєним оком впізнає на людях, яких зустрічає, сорочки та сукні, які вишивала у цеху.
Повний цикл виробництва
Крім вишивального, на підприємстві працює ткацький, швейний та оздоблювальний цехи.
Компанія розпочинає виробництво з виготовлення тканин. У ткацькому цеху виробляють лляні, бавовняні та змішані тканини, які підходять для шиття одягу, спецодягу, домашнього текстилю, рукоділля.
Крім того, ткацькі потужності дозволяють створювати спеціалізовану тканину для виробничих цілей, наприклад – фільтрувальні рукави для очисних споруд.
За словами голови ради директорів ПРАТ «Едельвіка» Юрія Переходька, на підприємстві триває реконструкція ткацького цеху, яку закінчать в цьому році. У цеху вже поміняли 2/3 обладнання на японські та бельгійські ткацькі верстати від Toyota та Pikanol. До кінця року отримають ще шість сучасних верстатів від цих виробників.
«Нове обладнання збільшило продуктивність в п’ять-шість разів, бо швидкість верстатів значно більша. У ткацькому цеху робота вже не така важка, як було раніше. Люди, які тут працюють, скоріше виконують роботу оператора, а не ткача, як це було 20-30 років тому», – розповів він.
Після ткання полотно передається до цеху оздоблення та фарбування. Завдяки сучасному обладнанню тут відбілюють, стабілізують та фарбують тканину відповідно до стандарту PANTONE.
На наступних етапах виробництва відбувається процес розкрою тканини, яку перетворюють на тисячі деталей майбутніх суконь, костюмів, сорочок. Вибрані полотна кроять та передають до вишивального та швейного цеху.
Завершальний етап – швейне виробництво, де всі елементи, які пройшли обробку, об’єднуються в готові вироби. Тут майстрині шиють одяг, аксесуари та декор.
У компанії Edelvika застосовують систему LEAN, яка дозволяє знижувати витрати, покращувати якість продукції та зменшувати час виробництва. Крім того, підприємство має екологічний сертифікат ISO 14000, який підтверджує екологічність виготовленої продукції.
За словами голови ради директорів ПрАТ Edelvika Юрія Переходька, з початку повномасштабного вторгнення підприємству вдалося наростити виробництво у два з половиною рази. На такому рівні об’єми вдається тримати без державного замовлення.
Читайте також: «Едельвіка» одягає іноземців у волинські сукні. ФОТО
Приєднуйтесь до команди Edelvika!
Тут завжди відкриті для нових талановитих людей, які хочуть розвиватися разом. Усіх, хто шукає стабільну роботу та дружню атмосферу, будуть раді бачити у команді!
Контакти для працевлаштування: Міщук Галина Степанівна
Телефон:+38099 012 96 00
Email: [email protected]
Адреса: вул. Промислова 1/6, м. Луцьк 43023
або ж можна переглянути вакансії за посиланням.
