Адміністративний район в сучасних умовах: важливе чи непотрібне утворення
-
-
>
-
>
-
>
4886
У 2020 році прийняли вольове, нічим не обґрунтоване, рішення на рівні держави про укрупнення районів. Відповідно до нього із 450 районів в Україні залишилось трошки більш як 100. Для чого їх укрупнювали, конкретно ніхто не казав. Пояснювали, що із реформою децентралізації основні повноваження переходять на рівень громад, а тому районній гілці влади не буде чим займатись.
Це цілком логічно. Але ж у районах позалишались районні ради та районні адміністрації зі значним штатом працівників. Щодо районних адміністрацій, то вони фінансуються з державного бюджету, тому про них – колись згодом. Тим паче при максимальній децентралізації наглядові від держави функції точно має хтось забезпечувати. Щодо районних рад, то тут ситуація зовсім інша.
Отже, найголовніше, що усі добре розуміють – якщо є бюджет, то є повноваження і можливість щось зробити, а коли нема коштів, то... Пройшло вже понад півтора року функціонування районів у нових форматах, а тому вже час показати їх бюджети. До речі, воєнний стан абсолютно не вплинув на районні бюджети, тому прошу не «списувати на війну».
По факту надходження до сучасних районних бюджетів є меншим, ніж раніше надходило в будь-яку бідненьку сільську раду. Ну так, в перший рік за рахунок того, що Луцький район об’єднав небідні райони розміщені навколо обласного центру, тому у них було сконцентровано значний залишок.
Замість того, щоб віддати кошти громадам для розвитку, прийняли рішення покласти ці залишки на депозит, за рахунок чого були показані певні доходи. Але вже у 2022 році й в «столичному» районі ситуація стає така, як і у всіх.
Хоча згадую, як рік тому очільники Луцького району багато розказували, що знають як розвивати район, як збільшувати бюджет, їздили в Київ, щоб ділитись досвідом, а в результаті все сталось цілком прогнозовано.
За увесь період функціонування районних рад у нинішньому форматі за кошти районного бюджету капітально не відремонтували жодної дороги, жодної школи, жодного ФАПу, взагалі нічого. Ну а що ж можна зробити, якщо власні надходження – менше ніж одна гривня на жителя?
Те, що передавали у 2021 році на громади, було вільними залишками колишніх районних бюджетів. Таким чином, загалом у всіх районах Волині власних коштів нема не те що на розвиток, їх не вистачає навіть для утримання апаратів районних рад. Тому з державного бюджету фінансують їх заробітну плату.
Чим же на сьогодні займаються районні ради? А по факту – вже нічим. І добре, коли керівник представницької влади на районному рівні адекватно оцінює ситуацію, не пробує показати себе «великим керівником», не судиться із громадами, а оперативно організував передачу всього, що їм належить.
Але ж мали й іншу ситуацію. Коли громади замість того, щоб працювати над розв'язанням поточних проблем, були вимушені витрачати час і гроші на суди із районними радами. Що цілком неприпустимо.
То все ж, чи потрібні райони як такі та районні ради як органи влади? Згідно з тими повноваженнями, що є сьогодні – точно не потрібні. А як законодавці вирішать у майбутньому, це вже питання. Все одно у нас навряд чи хтось буде запитувати, як було б краще.
На сьогодні ж головним є Перемога України, для досягнення якої мають працювати усі, чи з повноваженнями, чи без!
