«Стратегічні» стадіони – це дно дна
-
-
>
-
>
-
>
4488
Декілька мільйонів на розробку документації щодо аеропорту в Ізмаїлі (застаріє через квартал).
Красиві кущі та клумби – нові щосезону.
Перекладання бруківки.
Квартири для старих політиканів за державний кошт в рахунок військових заслуг 2004 року.
Одні кричать, що зраду розганяють, аби знищити децентралізацію. Інші – говорять про можливості та жити життя у війну.
На конференції в Лондоні наші міжнародні партнери наголошують: «ми з вами, ми вас підтримуємо та даємо гроші на зп бюджетникам, але відбудовувати країну – це вже без нас. Заводьте інвестиції». Мусимо визнати, ми їх не вміємо заводити, ми їх тільки бізнес-нянчити можемо.
Ми всі разом мусимо визнати, що живемо в дуже різних бульбашках соціуму. Де точка єднання, яка звела б на нівець корупційні зашквари у різних прошарків, аби ті, хто їх творить нарешті увімкнули думки не лише про своє особисте благо?
От одні мої Інста-знайомі красуються фото з наближеними до локальної ради. Вони ніколи не проти корупції, мера міста чи людини над ним. Їм все ок. Клумби за 15 млн? – Дайте дві! Якщо навіть і не ок, то як вони можуть сказати своїм друзям, що ті заробляють нечесно?
Старша сусідка з рідного міста коментує в ФБ пост про нічні обстріли Одеси: «це не війна, це політика, скільки можна в неї гратися?». Які там укриття, вона хоче +200 грн до пенсії.
От рубрика відомих з відомих в локальному таблоїді. Дівчина красується дорогою машиною. Вона – самозайнята домогосподарка, її коханий – держслужбовець, наближений до митниці. Їх все влаштовує, за минулий рік вони нарешті видихнули спокійно: можна не світити декларації для заздрісних «соросят».
От компанія людей за здоровий спосіб життя. Вони не лізуть в політику та донатять на збори. Вони підтримують «економічний фронт» та насолоджуються життям. В них діти, квіти, медитації, вечірки в барі, естетичні оргазми та пізнання себе.
От хлопець, який впевнено заявляє зі шпальт своїх соцмереж, що він не для ЗСУ. Там мають служити справжні військові, народжені для цього і з відповідною освітою. Наступною в моїй стрічці світлина дівчини Віки – красивої, розумної мами трьох, яка з чоловіком боронить наш південь. Вона – журналістка. Журналісти – це відповідна освіта для служби в ЗСУ?
Моя бульбашка – у війні, з війною та на війні. З 2014 в основному. Воюють, волонтерять, донатять, працюють за себе і того хлопця/дівчину, що їх боронить, поки не дійшла до них черга в ЗСУ. Вони закінчуються.
Люди – це ресурс, який швидко закінчується. Найцінніший. Мабуть тому, «стратегічні» стадіони, аеропорти та конкурси для них – це дно дна. Естетичний інфраструктурний непотріб, аби засвоїти кошти по своїх карманах – це цинічна підміна пріоритетів, коли поряд не будують реабілітаційні центри.
Класно єднати націю ворогом, складно та непродуктивно об’єднувати різних людей візією, єдиної якої в нас як не було, так і не з’являється. І бажання її створити виникає в декількох відсотків людей, які виглядають для інших як Дон Кіхот, що бореться з вітряками.
