Я – український перевізник.
⠀
Мені не до ялинки. Я знаю, що колеги не привезли пальне і завтра ми всі можемо не заправити машини. Так, ваш маленький мерседесик теж.
⠀
Мені не до адвент-календаря. Моя машина після ДТП в Німеччині. Польські прикордонники сьогодні не пустили до неї запчастини на 500 євро, а їх фахівці не можуть підібрати такі ж в Європі. Аргументи абсурдні.
⠀
Мені не до гірлянд. Мій водій вперше в житті в румунському Сіреті. Його не впустили ні в Словаччину, ні в Угорщину. До речі, він заплатить штраф за зміну експортного маршруту.
⠀
Мені не до куті. Я маю привезти 100 тонн українського льону в Німеччину та Бельгію, щоб економіка, і я також, жила.
⠀
Мені не до колядок. Водії моїх вантажівок не приїдуть додому на Різдво. Їх не випустять з чужих країн люди, які вже не можуть пояснити, чого вони хочуть.
⠀
Хочуть забрати собі все, що залишилося від нашої економіки.
⠀
Скільки водіїв мають замерзнути на кордонах, щоб я почула, ДЕ КУЛЕБА (якого не можна тегати)?
⠀
Наскільки сильно мають спорожніти наші магазини, щоб мені стало ясно, чим займається Мінінфраструктури?
⠀
На Сході мої друзі в окопах борються зі злом не для того, щоб я мовчки пускала його з західного флангу.
⠀
Наш бізнес чесний і потрібний. Тобі теж.
⠀
І я буду вдячна, якщо ви поширите цей пост і відповідь на питання «ДЕ КУЛЕБА?» вже завтра звучатиме як «НА КОРДОНІ З ПОЛЬЩЕЮ».
⠀
Вимагаю прозорих та зрозумілих правил гри. Хлопці, що везуть у ваш дім все, що в ньому є зараз роблять більше, ніж можуть.
⠀
Вимагаю розблокувати кордони з Україною. Вимагаю рівності європейських перевізників.
Читайте також: Кордон у час війни: привітний чи похмурий