Закарпатської технічної солі не вистачає для потреб України – її везуть з Африки

Тонна закарпатської технічної солі коштує три тисячі гривень, вона на 500 гривень дорожча за африканську, але набагато якісніша, запит на ринку на неї є.

Про це розповів голова Закарпатської ОВА Віктор Микита, під час інтерв’ю Укрінформу.

Він повідомив, що наразі ситуація із закарпатською сіллю така: Буштинське родовище почали розробляти у 2022-му році, після російського вторгнення. Робота запускалася дуже швидкими темпами і постійно виникали проблеми.

Це питання і фахового рівня працівників, і георозвідки. Проблема полягала в тому, що на момент запуску розробки родовища не була належним чином проведена геодезія.

«Вони спочатку не планували бетонувати шахту, згодом, коли прохід почав засипатися, це необхідно було зробити. Тому наново копали, ставили металоконструкції, укріплювали», – каже Віктор Микита.

Коли виробництво дійшло до породи та впевнилися, що сіль є, почали посилювати вхід у шахту. Він проритий на довжину понад 200 метрів та має глибину 70 метрів. На ці укріплення пішло багато часу.

«Водночас, ми говорили, що потужності цієї шахти повинні забезпечувати усі потреби країни в технічній солі. А це — 400 тисяч тон на рік. Тепер уявіть собі, що ці 400 тисяч тон поїдуть з місця видобутку вантажними автомобілями...», – зауважує очільник Закарпатської ОВА.

Очевидно це означало б «кінець» нещодавно відремонтованій трасі «Мукачево-Рогатин» і також й без того «вбитій» «Київ-Чоп».

«Для нас це велика проблема, бо громада стільки не заробить грошей, скільки завдадуть шкоди інфраструктурі. Тому інвестор повинен був вирішувати також і ці питання. Ми провели кілька нарад із «Укрзалізницею» щодо прокладання окремої колії. Домовленості є, але це питання не закрите на сьогоднішній день, бо підприємство наразі використало всі інвестиції на будівництво тунелю та проходу в шахту», – розповідає Микита.

Наразі будують два тунелі, один —резервний, аби у разі пошкодження першого робота тривала через резервний та не зупинялося виробництво. Другий тунель наразі не добудований. Підприємство добралося до породи, почали відбирати технічну сіль.

Але поки що Буштинське родовище не має постійного видобутку в промислових масштабах. Під час снігового фронту на Одещині туди була передана перша видобута сіль з Буштинського родовища. Інвестор надав цю сіль безкоштовно. На Одещину поїхало 54 тони технічної закарпатської солі, з якої вийшло близько 150 тон суміші для посипання доріг.

«Щоб налагодити інфраструктуру, провести дорозвідку родовища, доробити прохід, потрібен ще рік. Інвестор вклав уже порядка 170 мільйонів гривень у цей проєкт. Наразі вони добувають близько 45 тон технічної солі на добу. За необхідності, можуть збільшувати цифру до 200 тон, це виходить 600 тон суміші для посипання доріг. Якщо рахувати в обсягах країни, то цього вистачить Закарпаттю для себе і сусідів (суміжних із Закарпаттям регіонів). Але така кількість технічної солі не покриє усіх потреб країни», – каже Віктор Микита.

Очільник Закарпатської ОВА наголошує, що своя сіль Україні потрібна, як і взагалі будь-які свої ресурси. Тим більше, вона потрібна регіону: це — податки та робочі місця. Але законодавство нині не враховує захисту вітчизняного виробника.

Він зазначає, що може це й правильно, бо немає часу та ресурсів на довгострокові проєкти, а Україні сіль потрібна уже й сьогодні.

«Її поставляють із африканських країн, я так розумію, зерновим коридором на зворотньому шляху в порти Одеси. Вартість — 2,5 тисячі гривень за тону. До війни вартість технічної солі з «Артемсолі» складала 1,5 тисячі гривень. Коли в перший рік війни не було узагалі ніякої солі, ми завозили її з Польщі, її ціна сягала 7-9 тисяч гривень за тону. Вартість закарпатської солі з Буштинського родовища наразі становить 3 тисячі гривень. Але якість – на порядок вища за африканську: виробник проводив експертизи, вона чудово розчиняється. Тому закарпатську сіль купуватимуть. Плюс, якщо врахувати логістику, то сіль, яка поступає в порти, десь там на півдні країни й освоюватиметься, а ми своєю зможемо закривати потреби заходу та центру», – каже Микита.

Він додає, що ринок солі є і він більш-менш справедливий. Також є і перспективи. Головне – обсяги, аби подавити імпортера та працювати.