«Приходять пригніченими, а виходять зарядженими», – Віктор Корсак про курси стрільби медицини для лучан

Війна для Луцька почалась ракетним ударом по місцевому військовому аеродрому 24 лютого. Нині на Волині сигнал повітряної тривоги лунає один–два рази на день. 

Поки в обласному центрі відносно спокійно, голова ради директорів Volwest Group Віктор Корсак організував для місцевих курс із тактичної медицини та бойової підготовки. Із навченої тисячі 300-400 людей точно будуть здатні комусь допомогти, переконаний підприємець

Корсак розповів для Forbes.ua про настрої на Волині і те, як регіон готується протистояти окупантам.

– Що змінилося на Волині після початку війни?

– Був шок, ніхто не знав, що робити. Частина жителів поїхала, частина думає про допомогу державі, а ще частина – про бізнес. Тут працюють тисячі людей, у яких є зарплати, плани на майбутнє, перед якими є зобов’язання за попередні місяці. 

Ми почали серйозний проєкт – курс тактичної медицини і бойової підготовки, який розрахований на 4-5 годин. У нас норма в реєстрації 200 людей, а приходить 500. Проблема в тому, що одразу великій кількості людей складно надати якісну освіту і навчити правильно робити перев’язки, накладати джгути. Наш підхід – перевести вміння на рівень навичок.

Нашій інвестиційній групі належить тир, тому ми вчимо не тільки будову автомата і способи стрільби, а й даємо зробити постріл. Це корисно, бо якщо на території нашої області почнуться воєнні дії, ми врятуємо сотні людей. Курс впливає і на емоційний аспект: до нас приходять пригніченими, а виходять зарядженими. Зникає дефіцит знань, і люди стають більш впевненими у завтрашньому дні. 

– Скільки людей пройшло тренінг?

– У перший день прийшло 170 людей, у другий – 250, третій – 350, сьогодні – 500, на завтра зареєструвалося вже 400. Скільки встигнемо до початку війни на нашій території, стільки й навчимо.

Я – кандидат медичних наук і сам читаю теоретичну частину курсу тактичної медицини. Ще в команді два лікарі і три інструктори зі зброї, і 3-4 людини займаються адмініструванням. 

Реєстрація за посиланням або за тел.: 050 438 02 80

Головна організаторка курсів – директорка Бізнес-академії практичного менеджменту Тетяна Репницька

– Чому вирішили саме в такий спосіб підтримувати людей?

– У перший день війни стало зрозуміло, що просто сидіти неможливо. Наші хлопці з компанії почали насипати мішки з піском та робити коктейлі Молотова. Я вирішив зайнятися тим, що можемо організувати тільки ми. Наприклад, навряд чи в багатьох компаній є тир. Так з’явилась ідея тренінгів. 

– Розкажіть детальніше, чому ви навчаєте?

– Ми коротко розповідаємо про анатомію, фізіологію. Говоримо про системи, які насамперед вражаються під час воєнних дій, кровоносну, дихальну і кісткову, та способи надавати допомогу при їх ураженні. 

Після теорії даємо основи тактичної медицини. Наприклад, є поле обстрілу і поле укриття. Ми пояснюємо, яку допомогу слід надавати на кожному з них. Все відпрацьовуємо практично – як робити зовнішній масаж, вентиляцію легенів, штучне дихання, витягувати людей, накладати на себе чи на когось пов’язки, джгути. Наші інструктори зі зброї вчать стріляти, збирати й розбирати автомати Калашникова. Потім ті, хто ніколи не стріляв, пробують це робити. Важливо, щоб вони відчули запах пороху та не боялися віддачі. Щоб вони отримали цей досвід не в бойових умовах, але бойовими патронами.

Теоретична частина курсів відбувається в кінотеатрі "Адреналін"

Замість картин у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків зараз висять корисні інструкції

– Скільки ви інвестували в заняття?

– Великі проєкти насправді потребують невеликих інвестицій. У нашому випадку йдеться про волонтерські речі. Інфраструктуру ми маємо, люди теж наші і готові допомагати. Нам уже почали приносити каву й цукор, тобто тут точно не питання грошей. Важливо, щоб люди отримали ту кількість інформації й навичок, які для них є цінними.  

– Чи плануєте масштабувати тренінги, проводити їх в інших містах чи залучати тренерів з інших міст?

Масштабувати буде складно, цікавіше ділитися досвідом. Ми можемо надавати презентації, навчальну методику. Кожен може організувати у своєму місті подібний курс.

Що робитимемо далі? До війни ми проводили багато навчань за різними напрямками. Після неї, можливо, будемо займатися психологічною реабілітацією, арт-терапією, бо в структурі нашої компанії є Музей сучасного українського мистецтва. Проте зараз програму курсу змінювати не плануємо, бо будь-яка стратегія передбачає концентрацію зусиль в одному напрямку. Завтра до нас знову прийдуть 500 людей. Наше завдання – зробити так, щоб вони звідси вийшли з новими навичками.

– Якої допомоги в організації тренінгів потребуєте ви?

– Патронів калібру 7,62×39. Усі хочуть вчитися стріляти, тому нам їх не вистачає. Ми даємо зброю тільки тим, хто ніколи не стріляв, щоб кожен спробував. З усім іншим ми дамо собі раду.

Виконавчий директор Volwest Group Петро Кульпач

– Чим ще в Луцьку займається бізнес-спільнота? Яких зусиль докладають підприємці, щоб зміцнити впевненість українців у майбутньому?

Кожна компанія робить своє – варять протитанкові їжаки, займаються гуманітарною допомогою. Складно зрозуміти, хто і що робить, бо усі чимось зайняті. Війна дуже консолідує нас як націю.

Є два шляхи: змиритися з тим, що відбувається, та «просвітлення через страждання». Мені здається, ми йдемо останнім і так стаємо нацією. Це унікальна можливість побороти корупцію, зокрема, бо не знаю, як після пережитого люди зможуть брати хабарі. Після перемоги в нас з’явиться шанс вилікувати суспільство.

Юлія КАРМАНСЬКА